Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Крім того, він має право у разі скоєння в департаменті злочину щодо державної безпеки (замах, тероризм, шпигунство) підписувати постанови про арешти, обшуки, тощо і допомагати відповідним органам у пошуках винних. Оскільки префект є главою всієї системи державної адміністрації в департаменті, він:

• 1) наглядає за виконанням законів, указів і постанов Уряду та окремих міністрів;

• 2) приймає рішення нормативного характеру;

• 3) забезпечує підтримання громадського порядку;

• 4) здійснює адміністративний контроль за діяльністю департаменту та його комун і передає на розгляд адміністративного суду незаконні, на його погляд, рішення територіальних колективів;

• 5) представляє державу в питаннях виконання всіх юридичних актів на рівні департаменту, підписує угоди від імені держави, а також представляє державу в органах правосудця;

• 6) є розпорядником усіх державних видатків у департаменті й несе відповідальність за управління нерухомістю та іншим державним майном, що належить державі у департаменті;

• 7) керує роботою всіх місцевих служб державних центральних органів виконавчої влади та є посередником у взаємовідносинах цих служб із центральними міністерствами.

Префект – охоронець порядку. В цьому його основна місія, якщо говорити про повноту втілення влади держави та суверенітету. Повинна бути особа, яка у випадку виникнення безладу несе особисту відповідальність за управління операціями в рамках його компетенції. Тому в його підпорядкуванні перебувають поліція і жандармерія. Він дозволяє або забороняє проведення маніфестацій. Проте громадський порядок не обмежується лише громадським спокоєм, це також і громадська безпека, тобто захист громадян та майна в час природних і техногенних катастроф, а також надзвичайних подій. Це також боротьба із злочинністю, запобігання їй. Відповідно префект повинен готувати у своєму департаменті державні служби до роботи в умовах надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків природних катаклізмів. Виходячи з цих повноважень префект є досить впливовою і сильною фігурою.

При префекті є:

• а) генеральний секретар, який коли необхідно може замінити префекта і керує його канцелярією;

• б) рада префектури, яка складається з 3-4 членів. Ця рада має подвійні функції: вона є адміністративним судом, а також – адміністративною радою. Маючи дорадчі органи, враховуючи їх думку, префект має право на самостійне прийняття рішення на свій розсуд. Представником центральної влади в окрузі є підпрефект; він не самостійний управлінець, а діє як посередник між общинами і префектурою. Самостійно підпрефект діє лише тоді, коли префект передає йому владу, а також за надзвичайних обставин, коли неможливо звернутися до нього, та у випадках, визначених законом (видача паспортів, дозвіл на полювання, тимчасову торгівлю спиртним, управління благодійними закладами та ін.).

Над префектами департаментів стоїть префект регіону, що об'єднує від 2 до 8 департаментів. Але він не є для них вищим керівництвом, хоча й виконує адміністративні функції, які дають йому певну владу над ними. В уряді є лише один офіційний представник – префект департаменту. Префект регіону поєднує свою посаду з посадою префекта того департаменту, де розміщується адміністративний центр регіону. По відношенню до регіональної ради він відіграє таку саму роль, як і префект департаменту по відношенню до генеральної ради – забезпечує контроль за дотриманням законності й наділений такою самою владою над регіональними керівниками. Відіграючи координуючу, ініціативну роль, він розподіляє державні кредити серед префектів департаментів свого регіону. Префект регіону подає інформацію і пропозиції, які сприяють розробці національної політики, й представляє міністрам свої рекомендації у зв'язку з цим. Він виконує дії та висуває ініціативи, які можуть сприяти соціально-економічному розвитку регіону в межах урядової політики облаштування території, забезпечує координацію з метою втілення в життя національної політики в різних сферах життя. Префект регіону відіграє важливу роль у використанні європейських кредитів, що виділяться його округу, готуючи заявки разом із зацікавленими місцевими колективами. Крім цього він подає свій висновок уряду щодо них і слідкує за належним використанням цих кредитів. Префект регіону фактично перетворився у представника Європейського співтовариства у своєму регіоні, особливо стосовно підготовки заявок та різних заходів (перебудова промисловості, сільський розвиток, подолання відставання у розвитку). Він здійснює нагляд за дотриманням європейського законодавства і є головою комітету по реалізації європейських проектів; іноді стає співголовою цього комітету поряд з головою регіональної ради. Все більше зміцнюються контакти європейських закладів із префектами регіонів, їх чиновники зустрічаються з ними, але уряд негативно ставиться до тенденції перетворення префекта у представника Європи, тому що хоче зберегти свої прерогативи у відносинах з Європейським Союзом.

Новий Адміністративний кодекс Франції, піднявши статус органів місцевого самоврядування, ще більш детально унормував державний контроль за місцевою владою через державний інститут префекта. Ним встановлено однакові правила адміністративного контролю за діями та рішеннями всіх місцевих органів влади – муніципальних, генеральних та регіональних рад, мерів чи голів генеральних і регіональних рад щодо законності із застосуванням супових процедур. Серед повноважень офісів префектів – бюджетний контроль місцевих влад, який виконується у співпраці з регіональними органами Національного Суду Аудиторів, та моніторинг діяльності місцевих влад у сфері бюджетних питань. їм дозволено проводити попередні перевірки органів місцевої влади. Регіональні офіси аудиту регулярно знайомляться з місцевими бюджетами, роблять огляд та пропозиції щодо них, але вони не можуть застосовувати будь-які санкції. Префект перестав бути виконавчим органом департаменту як місцевого колективу, а його функції перейшли до голови генеральної ради департаменту. Тепер департамент, як самоврядний територіальний колектив, управляється виключно виборними органами влади.

Отже, префект у Франції є найбільш впливовим владним інститутом на рівні департаменту, а його повноваження на рівні регіону щодо органу самоврядування ще більші ніж на рівні департаменту. Разом з децентралізацією, намагаючись не допустити зменшення впливу свого представника в департаменті й наблизити процес прийняття рішення до громадян, держава вирішила проводити політику управлінської деконцентрації, підносячи авторитет префекта як провідника своєї політики. У департаментах префекти керують місцевими від діленнями міністерств. Виняток є лише для військової влади, органів правосуддя, національної освіти, податкової інспекції та щодо праці.

Всі інші служби перебувають в ієрархічному підпорядкуванні у префекта, який за посадою є головою всіх адміністративних комісій і єдиною особою, відповідальною за використання державних коштів у своєму департаменті. Префект може делегувати під свою відповідальність право підпису керівникам департаментських служб, при цьому чітко обумовлюючи межі її використання. Префект, як і раніше, залишається у повному підпорядкуванні уряду, який його призначає і може звільнити в будь-який час на свій розсуд, а він повинен поважати компетенцію департаментських виборних осіб, не допускаючи при цьому їх втручання в компетенцію держави. Це свідчить про те, що децентралізація і деконцентрація вимагають дотримання часом важко досяжної рівноваги. Можуть виникати питання відносин префекта, який представляє центральний уряд, і місцевих виборчих посадових осіб, що дотримуються різної політичної орієнтації. В цілому це не перешкоджає спільній роботі. Місцеві обранці знають, що префект представляє уряд, обраний загальним голосуванням, а представник держави усвідомлює, що вони також обрані виборцями і мають бути вільними у прийнятті рішень у межах тих повноважень, які визначені їм законом. Завдяки такому взаємному визнанню втілюються в життя і достатньо добре працюють реформи у сфері децентралізації, деконцентрації, хоча деякі труднощі в їх реалізації є.

Роль префекта як управлінця не тільки в тому, щоб виконувати і примусити виконувати закони, а щоб поважати і примусити поважати дух цих законів. Тільки префект може виконувати цю роль, наприклад, даючи тлумачення тому чи іншому циркуляру центральних органів влади, які часто не дають чітких вказівок відносно використання певної правової норми, але це не найголовніше, тому що головний обов'язок префекта – організаційно-управлінська діяльність, яка реалізується владою префекта особисто і над представниками різних міністерству департаменті. Він повинен вирішувати проблеми, конфлікти, координувати дії посадових осіб в адміністративній, економічній і соціальній сферах. Інакше кажучи, ця посада передбачає вміння брати на себе відповідальність. Необхідно добитися визнання, завоювати авторитет і користуватися ним як моральним мірилом з обережністю, тим паче, що воно постійно випробовується.

Заслуговує на вивчення досвід Франції у створенні механізмів тісної співпраці вищого законодавчого органу та органів місцевого самоврядування. Варто спинитись на особливому впливі місцевої влади на формування верхньої палати законодавчого органу країни – Сенату (346 сенаторів), що обирається “виборчим колежем”, який складається з депутатів, регіональних радників, обраних у департаменті, просто генеральних радників, делегатів муніципальних рад або заступників делегатів. Виборчий колеж складається на 95% з делегатів від муніципальних рад. Це єдині вибори, де голосування обов'язкове для членів виборчого колежу. Система обрання сенаторів змінюється залежно від їх кількості, що обирається: якщо це 3 сенатори від департаменту або менше, то використовується мажоритарна система в 2 тури; якщо це 4 сенатори чи більше – то пропорційна.

Особливості французької комуни як базової ланки місцевого самоврядування республіки. Досвід Франції, що провела децентралізацію влади без укрупнення комун, а різними засобами стимулює цей процес на добровільних засадах, у тому числі й через утворення асоціацій громад. Уряд цієї країни теж намагався розпочати примусову територіальну реформу, спрямовану на злиття комун (муніципалітетів), створених ще сотні років тому. Ідея примусового злиття, що була відкинута населенням, трансформувалася у процес створення міжкомунальних об'єднань, які перебрали на себе практично всі питання державного фінансування (інвестування та поточні витрати) на місцевому рівні.

У сучасній системі державної влади Франції залишається велика кількість муніципалітетів – загалом 36,7 тис. од., з яких у 27,8 тис. од. проживає менше однієї тисячі громадян. Водночас 98% місцевих рад мають населення менше 10 тис. осіб та лише 241 муніципалітет – 30 тис. Нововведення уряду почали посилювати вплив місцевих влад. Незважаючи на репутацію Франції як централізованої країни, фінансова автономія місцевого самоврядування суттєво зросла. У більших муніципалітетах місцеві податки складають 45% від загальних ресурсів, а 31% коштів надходять з центрального бюджету. Протягом двадцяти років після реформи частина місцевих податків у валовому національному продукті зросла із 3,8 до 4,7%. Муніципалітети також зберегли за собою право витрачати кошти за власним рішенням. За зростаючою роллю місцевого самоврядування здійснює нагляд Національний Суд Аудиторів. Вони кожні чотири роки перевіряють більші комуни та складають відповідний звіт. Після обговорення з місцевою владою він публікується для широкого загалу. Національний Суд Аудиторів вивчає й щорічний звіт, який висвітлює певні аспекти стосунків громадського управління з центральною владою.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу
  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща