Влада в територіальних одиницях
Сучасна система органів місцевого самоврядування Республіки Польща була створена в ході розпочатої в країні у 1997 р. адміністративно-територіальної реформи. Норми, що стосуються місцевого самоврядування, містилися у двох розділах Конституції. У першому розділі “Річ Посполита” було визначено основні принципи політичного устрою Польщі. Серед них своє місце знайшло й самоврядування, концепцію устрою якого Конституція (ст. 16) визначає так: “Самоврядна спільнота виконує визнані за нею публічні завдання від власного імені й під власну відповідальність”. У формулюванні “діяльність від власного імені й під власну відповідальність” полягає суть польської концепції самоврядної самостійності.
Слід підкреслити, що Конституція Республіки Польща (1997 р.) не містить ані визначення територіального самоврядування, ані більш загальної дефініції самоврядування, але подає багато складових елементів для формулювання таких дефініцій. Тобто вона визнає самоврядування, особливо територіальне самоврядування, складовою публічної влади. Це твердження випливає передусім із ч. 2 ст. 16 і ст. 163 Конституції, які проголошують: “Територіальне самоврядування бере участь у здійсненні публічної влади. Визначену йому законом істотну частину публічних завдань самоврядування виконує від власного імені й під власну відповідальність ... Територіальне самоврядування виконує публічні завдання, не зараховані Конституцією або законами до компетенції інших органів публічної влади”.
У ст. 15 ч. 1 Конституції Республіки Польща йдеться про те, що “територіальний устрій Речі Посполитої Польської забезпечує децентралізацію публічної влади”. Цей припис, з точки зору конструкції самоврядування, необхідно сприймати в контексті ст. 16 ч. 1 (сукупність мешканців одиниць основного територіального поділу становить самоврядну спільноту), з якого випливає, що основний (базовий) територіальний поділ держави здійснюється з метою територіального самоврядування. У результаті територіальне самоврядування становить базову формулу децентралізації публічної влади.
У VII розділі Конституції викладено докладніші приписи, що регулюють і гарантують самостійність самоврядування як одну з основ конституційного ладу. У цьому розділі йдеться насамперед про:
• правовий статус і право на володіння власним майном (ст. 165 п. 1);
• інститут судового захисту самостійності самоврядування (ст. 165 п. 2);
• принцип вирішення конституційними судами компетенційних спорів з урядовою адміністрацією (ст. 166 п. 3);
• закріплення за одиницями самоврядування частки в публічних доходах на рівні, який відповідає встановленому обсягу завдань (ст. 167 п. 1);
• принцип відповідності між компетенційними змінами і змінами в розподілі публічних доходів (ст. 167 п. 4).
Реформа територіального поділу (1999 р.) на рівні повітів і воєводств мала на меті децентралізацію й демократизацію місцевого управління. Це здійснювалося шляхом обмеження на рівні воєводств функцій державної адміністрації, яка діяла поряд з адміністрацією самоврядування воєводства, та запровадження адміністрації самоврядування на всіх трьох рівнях територіального поділу – гміни, повіту й воєводства. Було запроваджено трирівневий територіальний поділ, відповідно до якого Польща поділяється на 16 воєводств, 308 сільських і 65 міських повітів (міста на правах повітів) і 2489 гмін.
Самоврядування на рівні гміни. Самоврядною адміністративно-територіальною одиницею найнижчого рівня відповідно до ст. 164 Конституції Республіки Польща є гміна.
Гміна – це дуже стара назва, яку ми знаходимо в багатьох європейських мовах, хоча, залежно від тієї чи іншої країни, акцентується той чи інший аспект поняття.
Поняття гміни містить три основні аспекти:
• гміна як територія – це основна одиниця територіального поділу країни;
• гміна як населення – це самокероване місцеве співтовариство;
• гміна як установа, де кожен громадянин може вирішувати свої питання.
Гміна може бути сільською (така, що не має на своєму терені міста) місько-сільською (до складу такої гміни входить місто та кілька сіл) та міською (гміна, що міститься в адміністративних межах міста або гміна зі статусом міста).
У Польщі налічується близько 2,5 тис. гмін. Найменші з них налічують до 2,5 тис. осіб, а найбільшою є гміна, яка налічує 1,8 млн осіб. У середній сільській гміні – 7 тис. жителів, і цієї кількості достатньо, щоб заснувати систему розподілу публічних завдань. Гміна має найсильнішу позицію серед інших самоврядних одиниць, і саме з гмінами пов'язано виконання всіх основних публічних завдань територіального самоврядування.
Керівництво гміни становлять: рада гміни, яка обирається під час загальних виборів місцевого самоврядування, а також правління, що обирається радою гміни і здійснює виконавчу владу в гміні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Польща“ на сторінці 9. Приємного читання.
