Польща

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

ною вантажопідйомністю 208,9 тис. т при вилові 321,4 тис. т. У 1981 р. число суден зменшилося до 638, а вилов склав 673 тис. т. Останні показники майже не мінялися з середини 1970-х років до середини 1980-х років. Потім вилов риби почав скорочуватися.

Транспорт – залізничний, автомобільний, морський, трубопровідний, повітряний. Головні морські порти: Щецин, Свіноуйсьце, Гданськ, Гдиня.

Імпортом є нафта і нафтопродукти, прокат чорних металів і сталь, залізняк, металообробні верстати, пшениця, бавовна – 34,3 млрд дол. США (Німеччина – 19%; Італія – 7,9%; Франція – 6,5%; Росія – 5,4%; Велика Британія – 4,7%).

Експортом є паливо, сировина і напівфабрикати, верстати і машини, промислове і транспортне обладнання, одяг і господарські товари – 28,6 млрд дол. США (Німеччина – 36%; Італія – 5,8%; Росія – 5,6%; Нідерланди – 4,7%; Франція – 4,6%).

Конституція

Основний державний документ Республіки Польща схвалений 2 квітня 1997 р. Національними зборами Республіки Польща та прийнятий шляхом всенародного референдуму, який відбувся 25 травня 1997 р. Закон про зміну Конституції приймає Сейм не менш як 2/3 голосів, а також Сенат – абсолютною більшістю голосів.

Адміністративний поділ

Територія Польщі складається із 16 воєводств (Західнопоморьке воєводство, Поморське воєводство, Вармінсько-Мазурське воєводство, Підляське воєводство, Любуське воєводство, Великопольське воєводство, Куявсько-Поморське воєводство, Мазовецьке воєводство, Нижньосилезьке воєводство, Лодзьке воєводство, Люблінське воєводство, Опольське воєводство, Свентокшиське воєводство, Підкарпатське воєводство, Малопольське воєводство, Силезьке воєводство). Кожне з воєводств адміністративно самостійне та керує розвитком регіону.

Воєводства, в свою чергу, поділяються на 379 повітів (314 повітів – повітовим містом вважається зазвичай поселенська одиниця з числом мешканців понад 10 тис., пов'язана функціонально з відповідною ґміною, 65 міст – на правах повіту) та 2479 ґмін (з яких 597 – селищні ґміни, 1576 – сільські гміни, а решта 306 – це міські ґміни). Новий адміністративний поділ уведено 1 січня 1999 р.

Державний устрій

За державно-територіальним устроєм – унітарна держава. За змістом правління – конституційна. За найбільш впливовим суб'єктом державної влади – парламентсько-президентська. За формою правління – республіка.

Глава держави

Главою держави є Президент Республіки Польща, який вважається її верховним представником і гарантом безперервності державної влади. Президент обирається безпосередньо громадянами на 5-річний строк і може бути обраний повторно тільки один раз.

Президент Республіки Польща підписує закон протягом 21 дня з дати подання і віддає наказ про його офіційну публікацію. До підписання закону Президент має право звернутися до Конституційного трибуналу. Президент не може відмовити у підписанні закону, якщо Трибунал визнав його відповідним Конституції. Замість звернення до Конституційного трибуналу він має право передати закон Сейму на новий розгляд. Після повторної постанови Сейму про закон більшістю 3/5 голосів Президент Республіки зобов'язаний підписати його протягом 7 днів.

Президент Республіки Польща як представник держави в зовнішніх зносинах ратифікує і денонсує міжнародні договори, про що повідомляє Сейм і Сенат, призначає і відкликає повноважних представників Республіки, приймає вірчі й відкличні грамоти дипломатичних представників. При здійсненні своїх зовнішньополітичних повноважень Президент Польщі взаємодіє з Головою Ради міністрів і компетентним міністром. Президент є верховним головнокомандуючим збройних сил Польщі. Він призначає на вищі військові посади, присвоює військові звання, віддає наказ про мобілізацію, нагороджує орденами і медалями, надає польське громадянство, застосовує право помилування.

Президент Республіки Польща видає офіційні акти, які потребують для своєї чинності підпису (контрасигнації) Голови Ради міністрів. Не вимагають контрасигнації акти Президента про: призначення виборів у Сейм і Сенат; скорочення строку повноважень Сейму у випадках, визначених у Конституції; призначення загальнопольського референдуму, а також підписання закону або відмову підписати його, висунення кандидатури і призначення Голови Ради міністрів, прийняття відставки Ради міністрів, нагородження орденами та відзнаками, призначення суддів, у тому числі вищих медичних.

Структура апарату управління Президента

Канцелярія Президента (допоміжний орган, який забезпечує умови для організаційно-технічні виконання Президентом своїх повноважень):

• Президент затверджує відповідний статус діяльності канцелярії та особисто призначає її керівника і звільняє його;

• канцелярія веде всю систему діловодства Президента;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Польща“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща
  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща