Німеччина

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Паливно-енергетична промисловість працює на власному кам'яному і бурому вугіллі, яке видобувається у Рурському (80%) і Саарському басейнах (10%), та імпортних нафті (з Близького Сходу, Північної Африки) і газі (із Росії та Норвегії). Центрами нафтопереробки є Кельн, Інгольпггадт, Гамбург. Основна частка електроенергії виробляється на ТЕС, зосереджених у промислових центрах (Дюссельдорф, Штутгарт, Гамбург, Кельн, Маннгейм). ГЕС побудовано у верхній течії Дунаю, на його правих притоках та річках Майні, Ельбі, Везері, Рейні та ін. АЕС (їх 19), що працюють переважно в межах великих агломерацій, дають 30% електроенергії.

Чорна металургія працює на власному паливі та імпортній залізній руді (зі Швеції, Іспанії, Алжиру, Бразилії, Канади, України). Третина її продукції експортується. Основні центри зосереджено в районах Руру і Саару. Заводи повного циклу є в Баварії, Нижній Саксонії та Бремені. Кольорова металургія практично не має промислових запасів сировини для свого розвитку, проте

Німеччина посідає значне місце в Європі з виробництва алюмінію (Ессен, Гамбург), міді (Гамбург, Дуйсбург, Айслебен), свинцю, цинку.

Сільське господарство добре розвинуте. Країна володіє високопродуктивним сільським господарством. Близько 70% товарної продукції сільського господарства дає тваринництво. Кормових культур значно більше, ніж продовольчих, оскільки велика кількість кормового зерна, особливо кукурудзи, імпортується.

Німеччина – країна переважно дрібних сімейних ферм. За 1994-1997 pp. частка земельних ділянок сільськогосподарських підприємств, що перевищують 50 га, зросла з 11,9 до 14,3%. Більші за розмірами господарства розташовуються здебільшого в Шлезвіг-Гольштейні та на сході Нижньої Саксонії. Невеликі ферми переважають у Центральній і Південній Німеччині. Одночасно відбулося різке скорочення числа зайнятих у сільському господарстві, з 24% від загальної чисельності самодіяльного населення у 1950 р. до 2,4% у 1997 р. Значна частина зайнятих на дрібних фермах представлена сезонними робітниками та іншими категоріями тимчасово зайнятих працівників, що мають основне джерело доходу в інших секторах господарства.

У районах з високою природною родючістю ґрунтів головними культурами є пшениця, ячмінь, кукурудза і цукровий буряк. Бідніші ґрунти в Північно- німецькій низовині і середньовисотних гір традиційно використовуються під посіви жита, вівса, картоплі та природні кормові культури. Традиційний характер німецького сільського господарства істотно змінив технологічний прогрес. Сьогодні цінуються більше так звані легкі ґрунти, зважаючи на їх придатність для машинної обробки, з використанням штучних добрив; наприклад, кукурудза тепер широко обробляється і на Північнонімецькій низовині, де вона витісняє картоплю.

Із загального виробництва зерна в Європейському Союзі на Німеччину припадає трохи більше 1/5, але виділяється вона головним чином виробництвом жита (3/4 збору), вівса (близько 2/5) і ячменю (більше 1/4).

З кормових зернових найбільше значення має ячмінь; деякі сорти ярого ячменю вирощуються спеціально для використання при виробництві пива, що вважається в Німеччині національним напоєм (споживання на душу населення – близько 145 л на рік). Найбільший у світі ареал хмелярства Халлертау розташований у Баварії.

Велике значення має вирощування кормових коренеплодів (кормових буряків та ін.), кукурудзи на зелений корм і силос, люцерни, конюшини та інших кормових трав. З олійних найпомітнішу роль відіграє рапс, посіви якого більш ніж у 10 разів перевищують посіви соняшнику.

Теплий клімат річкових долин, міжгірських улоговин і низовин у південно-західній Німеччині сприяє вирощуванню таких культур, як тютюн та овочі; останні вирощують також у зоні приельбських маршів нижче від Гамбурга і в районі Шпревальд на південь від Берліна. Фруктові насадження особливо характерні для гірських схилів у Південній Німеччині, низин Ельби під Гамбургом, району Хафельських озер поблизу Потсдама й околиць Галле.

Виноградарство перевершує за товарною продукцією плодівництво й овочівництво разом узяті. Виноградники розташовані здебільшого в долинах Рейну, Мозеля та інших річок південної Німеччини, а також у долині Ельби під Дрезденом.

Своїми садами славляться долини Верхнього Рейну, Майна, Неккара і Нижньої Ельби.

Скотарство – основна галузь тваринництва в Німеччині, воно дає більш 2/5 всієї товарної продукції сільського господарства, причому основна частина припадає на молоко (близько 1/4). Друге місце за значенням посідає свинарство. Самозабезпеченість країни молоком і яловичиною систематично перевищує 100%, але за свининою складає менше 4/5.

Скотарство молочно-м'ясного напряму найбільш характерне для добре зволожених приморських, альпійських і передальпійського районів, багатих луками і пасовищами, а також для периферії міських агломерацій. Через досить холодні зими поширене стійлове утримання худоби. Свинарство розвинене повсюдно, але особливо в районах, близьких до портів увезення імпортних кормів, районів вирощування цукрового буряка, картоплі та кормових коренеплодів. В агропромисловому комплексі сільське господарство відіграє підпорядковану роль. Забій худоби здійснюється на 95% на промислових бойнях, переробка молока – на молокозаводах, що входять звичайно в системи або промислових і промислово-торговельних концернів, або належать на паях кооперативним об'єднанням самих сільських господарів.

Бройлерне виробництво, виробництво яєць, телятини, а також свинарство концентруються у великих тваринницьких господарствах, розміщення яких мало залежить від природних факторів.

За обсягом сільськогосподарського виробництва, виробництва зерна і продукції тваринництва Німеччина поступається лише Франції, а за виробництвом молока посідає перше місце в Європейському Союзі. Ефективність сільськогосподарського виробництва в Німеччині істотно вища від середнього рівня у ЄС. Разом з тим ФРН відстає за середньою врожайністю кукурудзи та цукрових буряків.

До компетенції державних органів у галузі сільського господарства входить: вирішення питань щодо зміни аграрної структури, кредитування і фінансування сільського господарства, регулювання ринків сільськогосподарської продукції. Уряд Німеччини надає фінансове сприяння у складному процесі адаптації та інтеграції східнонімецького сільського господарства в Європейське співтовариство. Допомога надається і в перетворенні колишніх сільськогосподарських кооперативів у конкурентоспроможні фірми, що вже приносить свої результати: багато одноосібних фірм отримали значний прибуток, зокрема за рахунок великих оброблюваних площ.

Крім виробництва продуктів харчування сільське господарство виконує додаткові завдання, значення яких постійно зростає. Це збереження і захист природних основ житія, охорона привабливих ландшафтів для житлових районів, розселення, розміщення економіки і проведення відпочинку, поставка промисловості аграрних сировинних матеріалів.

Рибальство розвинуте в акваторіях Балтійського та Північного морів. Основа галузі – виловлювання тріски, сайри, лосося, мідій.

Транспорт країни добре розвинутий і має високий технічний рівень оснащення. Основу транспортної системи становлять залізниці, що перевозять за рік близько 2 млрд пасажирів. їх протяжність – більше 33 тис. км. Деякі дороги пристосовані для руху високошвидкісних поїздів Intercity-Express. Протяжність автобанів – близько 12 тис. км. У країні зареєстровано понад 40 млн легкових і 3 млн вантажних автомобілів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Німеччина“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина
  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща