Мова
Офіційною мовою є німецька. Данська мова, сорбська мова, фризька мова, мова ромів (циганська мова) є офіційно визнаними мовами етнічних меншин. Німецька мова поділяється на 3 групи діалектів: нижньонімецькі (нижньо- франкський, нижньоалеманський та фризький), середньонімецькі (саксонський, тюрингський та франкський) та верхньонімецькі (верхньофранкський, алеманський та баварський).
Населення використовує нижньо-, середньо- і верхньонімецькі діалекти (10 основних і більше 50 локальних), на яких говорять також мешканці прикордонних районів сусідніх держав; самі діалекти часто дуже відрізняються від літературної мови. Існують змішані говірки. До визнаних мов національних меншин належать данська, фризька, лужицькі, циганська, а також як регіональна мова – нижньосаксонська (нижньонімецька) мова, яка з 1994 р. визнана ЄС. Російською мовою в Німеччині тією чи іншою мірою володіє близько 6 млн населення, у тому числі понад 3 млн – переселенці з країн колишнього СРСР (і їхні нащадки), переважно з Казахстану, Росії та України. Також у Німеччині говорять турецькою (2,1 млн населення), мовами народів колишньої Югославії (720 тис. населення), італійською (612 тис. населення). Мігранти, які не володіють німецькою мовою, найчастіше виявляються в інформаційному вакуумі і/або потрапляють у залежність від джерел інформації.
Релігія
Релігія з 1919 р. в Німеччині конституційно відокремлена від держави.
Свобода совісті і свобода віросповідання гарантовані німецької конституцією. Більшість німців – християни, при цьому католики становлять 32,4%, лютерани – 32%, православні – 1,14%. Невелика частина віруючих належить до християнських деномінацій – баптисти, методисти, віруючі Новоапостольсь- кої церкви – 0,46% і прихильники інших релігійних течій.
Частину віруючих складають мусульмани (від 3,8 млн до 4,3 млн, або від 4,5% до 5,2%), Свідки Єгови (близько 164 тис. населення, або 0,2%) та члени іудейських громад (близько 100 тис. населення, або 0,12%). Близько 31% німецького населення, переважно на території колишньої НДР, атеїсти (70%).
Німеччина прийняла християнство за часів франків. Хрестителем Німеччини вважається святий Боніфацій (зазнав мученицької смерті від язичників у 754 р.). В результаті реформації і релігійних воєн, які супроводжували її (головною з яких була Тридцятилітня війна 1618-1648 pp.), Німеччина розділилася на католицькі і протестантські (лютеранські) регіони. Головним принципом, закріпленим в Аугсбургзькому релігійному світі (1555 р.), став принцип cujus regio, ejus religio, тобто піддані того чи іншого феодала були зобов'язані приймати його віру: католицьку або протестантську.
Площа території
Загальна площа – 357,1 тис. км2. Площа сільськогосподарських угідь складає 16,7 млн га, ріллі – 11,9 тис. га.
Рельєф
Різноманітність рельєфу відображає складність геологічної будови, багато в чому визначає різницю в ґрунтовому покриві, кліматі, формуванні річкової мережі.
На території Німеччини переважає рівнинний рельєф, понад 50% території країни займають низовини. Територія країни підвищується з півночі на південь і ділиться на 5 ландшафтних зон: Північно-Німецька низовина з яскраво вираженими формами льодовикового рельєфу; Середньонімецькі середньовисотні гори і височини (Рейнські Сланцеві гори висотою до 880 м, Везерські гори, Тюрингенський Ліс, у центрі країни – масив Гарц, на сході – Рудні гори на кордоні з Чехією та Баварський Ліс); Південно-західне Німецьке середньогір'я (масиви Шварцвальд, Оденвальд, Шпессарт та ін.); південнонімецькі передальпійські плоскогір'я (Швабсько-Баварське плато заввишки від 600 м на півночі до 300 м на півдні, Дунайська низовина); Баварські Альпи – передові хребти Східних Альп з широким розвитком льодовикових і карстових форм рельєфу. До Німеччини входять північні хребти Альп. На заході переважають низькі хребти, складені пісковиками, але в Баварії, на південь від Мюнхена, представлені також Північні Вапнякові Альпи. Тут розміщується найвища точка Німеччини – гора Цугшпітце (2962 м).
Північна частина ФРН розташована в межах Північно-Німецької низовини (простягається із заходу на схід майже на 600 км, ширина 200-300 км), де добре збереглися сліди зледенінь (особливо чітко виражені на північному сході) у вигляді моренних рівнин, зандрів, долин стоку льодовикових вод та інших форм льодовикового рельєфу. Береги Північного і Балтійського морів переважно низькі, плоскі, розчленовані бухтами й естуаріями. Вздовж узбережжя Північного моря простягається смуга ватів, зовнішньою межею яких є Східно- Фризькі і Північно-Фризькі острови.
На північному сході – великі горбкувато-моренні височини і численні озера (пояс прибалтійських озер). Переважно поширені пухкі відкладення – галечники, піски та глини, що включають товщі бурого вугілля, які утворилися в болотах серед дельт. На схід від Ростока численні затоки на узбережжі материка й острова Рюген були відчленовані від моря піщаними валами, що призвело до утворення лагун, відомих під назвою “Бодде”. У багатьох районах низовини піщані ділянки, що дістали назву Геста, відокремлені долинами річок і заболоченими улоговинами. Затоплювані лише під час найвищих припливів марші після проведення меліорації використовуються в сільському господарстві.
Горбкуваті передгір'я утворюють перехід до низького і середньовисотного рельєфу (600-1400 м). Орографічними об'єктами цієї частини Німеччини виступають Рейнські Сланцеві гори, заввишки до 880 м, Везерські гори, пагорбка височина і низькогір'я Гессену, частина масиву Гарц, заввишки до 1142 м, гірські масиви Шварцвальд, заввишки до 1493 м, Оденвальд, Шпессарт, Хардт та інші. Вздовж кордону з Чехією піднімаються хребти Шумава (висота до 1456 м) і Чеський Ліс; на захід від них – середньогірські масиви – Баварський Ліс, Фіхтель і Швабо-Франконська куестова область з численними проявами карсту.
Рельєф усієї середньої частини країни відрізняється мозаїчністю. Вирівняні поверхні на вершинах гір різко контрастують з крутими стрімчастими схилами. Гірські масиви мають платоподібні поверхні, піднімаючись від сусідніх рівнин ступенями до висоти близько 1000 м. Хоча місцями виділяються більш високі вершини, наприклад гора Фельдберг у Шварцвальді заввишки 1493 м. Вершинні поверхні глибоко прорізані, залісені долинами з крутими схилами.
Сильні перепади рельєфу спостерігаються у районі Рейнського грабена, що прорізає Вогези і Шварцвальд. В ущелині між Бінгеном і Кобленцем стрімкі уступи гір підступають до самого русла Рейну, чергуючись з більш пологими ділянками, де розвинені тераси, зайняті виноградниками. У деяких місцях під впливом альпійських горотвірних рухів формувалися глибоко занурені западини, зайняті морськими й озерними басейнами, які заповнювалися глинами, пісками і галечниками. Утворені таким шляхом низовини збереглися до цього часу.
З тектонічними рухами уздовж розломів була пов'язана вулканічна діяльність у горах Середньої Німеччини. Більш древні вулканічні споруди, наприклад масив Фогельсберг (774 м) у Гессені, дуже зруйновані ерозією, тоді як кратери і Попільні конуси Айфель виглядають так, наче вони утворилися зовсім нещодавно. Слідами вулканічної активності є численні гарячі мінеральні джерела. У цілому ділянка Середньонімецьких гір не створювала великих труднощів ні для транспортного, ні для сільсько- та лісогосподарського освоєння, а великі в минулому ліси і значні ресурси рудних та нерудних корисних копалин сприяли їх ранньому заселенню та господарському освоєнню.
На півдні країни, на місці Передальпійського крайового прогину, розташоване Баварське плато (заввишки від 600 м на півночі до 300 м на півдні) з переважанням льодовиково-акумулятивного рельєфу. На крайньому півдні ФРН – передові хребти Східних Альп (заввишки до 2962 м – гора Цугшпітце), із широким розвитком льодовикових і карстових форм рельєфу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Німеччина“ на сторінці 2. Приємного читання.
