• доходи від оренди власності самоврядування;
• дивіденди від акцій або часток, що належать самоврядуванню;
• доходи від приватизації;
• доходи від продажу власності.
Усі види дозволених зборів наведені в єдиному Законі Латвійської Республіки “Про податки і мита”.
Основними видами цільових дотацій є дотація на: зарплату вчителів; дотація на дороги і вулиці самоврядувань; для фінансування керівників гуртків самодіяльності.
Характер цільових дотацій мають також дотації фінансування або кофінансування інвестицій. До цієї категорії доходів зараховують також доходи від фондів ЄС, більшість яких адмініструються національним Урядом і проходять через бюджет як трансферти від держбюджету.
Між доходами бюджету самоврядувань є істотні відмінності, які пояснюються як об'єктивними соціально-економічними, географічними, культурно-історичними факторами, які характеризують ефективність діяльності самоврядувань, а також суб'єктивними чинниками. Тому система вирівнювання фінансів самоврядувань у Латвії майже в незмінному вигляді діє, починаючи з бюджету 1995 р.
Вирівнювання можливостей надання найбільш істотних публічних послуг населенню більшою чи меншою мірою присутнє у будь-якій країні. У Латвії до 1994 р. протягом кількох років вирівнювання вироблялося встановленням диференційованих норм відрахування від державних податків для кожного місцевого або регіонального (районного) самоврядування.
Система, коли національний Уряд встановлює індивідуальні нормативи відрахувань небагатьом краща, ніж багатоступінчастий бюджет. Є тільки один спосіб, як перервати залежність від політичного впливу правлячої коаліції – визначити алгоритм вирівнювання, який заснований на об'єктивних критеріях та визначено в законі. Саме в цьому головний сенс вирівнювання, який був досягнутий у 1994 р., готуючи закон для вирівнювання в 1995 р.
До самого вирівнювання проходять переговори, які закінчуються угодою або розбіжностями, які фіксуються в щорічному протоколі, підписаному Прем'єр-міністром та головою Латвійської Асоціації місцевих і регіональних самоврядувань. При переговорах Міністерство фінансів ніколи не цікавилося, скільки грошей потрібно органам самоврядування. Вихідна позиція Уряду завжди будувалася за принципом – скільки Уряд може платити. Довгі роки Уряд намагався домовитися про таку фінансову необхідність, яка б зберегла загальну дотацію з державного бюджету до фонду вирівнювання на рівні попереднього року. За законом ця дотація повинна бути наслідком політичної торгівлі.
Друга найважливіша частина переговорів полягає в прогнозуванні найважливіших податків – прибуткового податку і податку на нерухомість.
У Латвії система вирівнювання фінансів самоврядувань забезпечує як вирівнювання доходів самоврядувань, так і вирівнювання за різними потребами у витратах. Кошти Фонду вирівнювання фінансів самоврядувань (ФВФС) формують дотації державного бюджету та внески самоврядувань.
Потреби самоврядувань у рамках системи вирівнювання визначають за групою самоврядування (група міст і група муніципалітетів), за чотирма демографічними критеріями (число населення, кількість дітей віком до 6 років (включно), число дітей та молоді віком від 7 до 18 років, число населення у віці понад працездатного).
Підготовка кадрів
У Латвії немає спеціальної початкової підготовки державних службовців. Вимога вищої освіти для подання на посаду державної служби гарантує, що тільки особа, яка має диплом про вищу освіту, може подати свою кандидатуру для участі у конкурсі. Цілком очевидно, що заявник повинен мати ступінь магістра (5 років навчання), але можуть бути випадки, коли приймаються на роботу особи, які мають ступінь бакалавра (3 роки навчання), але при цьому передбачається, що державні службовці продовжать свою університетську освіту.
Очікувана професійна спеціалізація для заявників визначається конкурсними вимогами та перевіряється через конкурс. Найбільш популярними є такі спеціалізації, як право, менеджмент, економіка, управління фінансами та бухгалтерський облік, адміністрування бізнесом, ГГ-технології, комунікації, управління персоналом, суспільні науки, політичні науки. В університетах є кілька спеціально розроблених навчальних програм з управління суспільством і публічного адміністрування.
Однак різними державними органами може вимагатися окрема базова спеціалізована професійна освіта, наприклад педагогічна для роботи у сфері освіти, медична для роботи в галузі охорони здоров'я, а також навколишнього середовища тощо.
Інституції підвищення кваліфікації
Основною установою, що надає послуги з підвищення кваліфікації для центральної адміністрації, є Латиська школа публічного адміністрування (ЛШПА). Вона була створена в 1993 р. і стала добре функціонуючим навчальним центром, навчальні курси якого відповідають фактичним потребам у навчанні державних службовців. Починаючи з 2005 р., Школа забезпечує професійну підготовку не тільки дня державних службовців, а й для всіх працівників державних установ. Проте адміністрація школи не має монополії на забезпечення професійної підготовки, навчальні послуги приватного сектору є також затребуваними тими, хто працює в державному секторі. У таких випадках “навчальні послуги” можуть замовлятись державними установами відповідно до Положення про державні закупівлі. Найбільш затребувані тренінги, які пропонуються приватним сектором: побудова команди, менеджмент і лідерство, презентації та переговори, навички ефективного спілкування. Підвищення кваліфікації співробітників місцевої адміністрації організовується іншою установою – навчальним центром муніципалітетів, що створений як об'єднана компанія муніципалітетів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Латвія“ на сторінці 9. Приємного читання.
