Латвія

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Влада в територіальних одиницях

Влада в територіальних одиницях є децентралізованою. У всіх муніципалітетах обираються органи місцевого самоврядування загальними, рівними і прямими виборами строком на три роки. Ради обирають голів, які за посадою є керівниками виконавчих органів місцевого самоврядування.

Як уже зазначалося, після адміністративно-територіальної реформи і виборів самоврядувань 2009 р. у Латвії налічується 109 муніципалітетів “новадс” і 9 республіканських міст, які мають статус місцевого самоврядування.

Головним законодавчим актом, що регулює діяльність органів місцевого самоврядування країни, є Закон Латвійської Республіки від 19 травня 1994 р. “Про самоврядування” (у редакції Закону від 17 липня 2008 р., що набрав чинності 1 липня 2009 р.).

Порядок виборів до органів місцевого самоврядування визначає Закон Латвійської Республіки від 29 січня 1994 р. “Про вибори в міську думу, крайову думу та волосну раду” (у редакції Закону від 1 грудня 2011 р.).

Місцева рада обирається населенням на 4 роки. Мер і виконавчий комітет обирається з-поміж своїх членів.

Законодавство Латвії виділяє два види функцій (компетенцій): автономну компетенцію та делеговану компетенцію.

Функції першого роду юридично здійснюються від імені самоврядування. Це означає, що:

• рада самоврядування несе політичну відповідальність за цю функцію;

• самоврядування як юридична особа несе матеріальну та фінансову відповідальність за цю функцію;

• вона фінансується з вільно використовуваних доходів (від власних податкових надходжень і загальних дотацій);

• самоврядування керується власною політикою (діючи в рамках існуючого законодавства);

• за рішенням суду, якщо виконуючи цю функцію, ущемлені права приватної особи, компенсація виплачується з бюджету самоврядування.

Функції другого роду юридично здійснюються від імені делегованої публічної особи. У цьому випадку самоврядування діє не самостійно, але від імені держави.

Це означає, що:

• політичну відповідальність несе делегуючий (держава чи інше самоврядування);

• функція фінансується з дотацій делегуючого або інших джерел, визначених у законодавчому акті делегування або договорі про делегування (наприклад це може бути плата за послуги за встановленими тарифами);

• за рішенням суду, якщо виконуючи цю функцію ущемлені права приватної особи, компенсація виплачується з бюджету делегуючого (зазвичай – державного бюджету).

Такий поділ характеризує двоїсту природу самоврядування. За змістом і покликанням це форма місцевої демократії, яка діє на благо місцевих жителів. Дії самоврядування відображають уподобання і цінності місцевих жителів, які можуть відрізнятися від установок центрального Уряду. Але внаслідок економії самоврядування можуть здійснювати й інші дії, допомагаючи цим центральному Уряду або сусідньому самоврядуванню.

У процесі виконання своєї компетенції самоврядування мають право:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Латвія“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія
  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща