Латвія

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Серед галузей легкої промисловості провідне місце займає текстильна промисловість, яка використовує як власну сировину – льон-довгунець, так і привізні бавовну і вовну. Широкого розвитку набрало виробництво трикотажних тканин і трикотажних виробів, а також швейна та шкіряно-взуттєва галузі промисловості.

Харчова промисловість виділяється, передусім, рибною та рибоконсервною, а також м'ясною і м'ясопереробною. Цукрова промисловість має переважно місцеве значення.

Сільське господарство. Провідними напрямами сільського господарства країни є м'ясне і молочне скотарство, а також беконне свинарство. Місцеве значення мають птахівництво і конярство. Велику частку продукції дає рибальство. У латвійському сільському господарстві зайнято близько 18% економічно активного населення. На землі сільськогосподарського призначення припадає близько 25% території країни. Загальна площа сільськогосподарських угідь країни становить 2,6 млн га. У рослинництві серед продовольчих зернових культур домінує жито. Однак продовольче зерно Латвія змушена імпортувати. Майже 60% посівної площі зайнято під посівами кормових культур, у тому числі і зернових фуражних культур (ячмінь, овес, зернобобові). У приміській зоні розвинене овочівництво як закритого, так і відкритого типу.

Транспорт: залізничний, автомобільний, річковий, морський, трубопровідний, повітряний. Головні морські порти – Рига, Вентспіпс, Лієпая. Протяжність магістрального нафтопроводу 421 км, магістрального газопроводу 710 км. Міжнародний аеропорт – м. Рига.

Експорт. У структурі експорту Латвії переважає продукція машинобудування (транспортного, електротехнічного, верстатобудування), рибопродукти, рибні, м'ясні та молочні консерви, папір та продукція легкої промисловості.

Експорт – 4,2 млрд дол. США (Німеччина – 15,6%, Великобританія – 13,5%, Росія – 12,1%, Швеція – 10,3%).

Імпорт. Імпортує країна всі види палива, чорні та кольорові метали, різні види машин, фосфорити, бавовну і вовну, ділову деревину, продовольче зерно. Основними торговими партнерами Латвії є передусім країни-сусіди.

Імпорт – 4,9 млрд дол. США (Німеччина -16,8%, Росія -11,8%, Фінляндія – 9,5%, Швеція – 7,2%).

Конституція

Конституція (Сатверсме) Латвійської Республіки прийнята 15 лютого 1922 р. (з доповненнями після відновлення незалежності у 1991 р.).

Адміністративно-територіальний поділ

Чинний адміністративно-територіальний поділ існує з 2009 р. Латвія історично, культурно й конституційно поділяється на чотири регіони: Латгале, Земгале, Курземе, Відземе. За новим адміністративно-територіальним поділом Латвія розділена на 110 країв і 9 республіканських міст. Край є адміністративно-територіальною одиницею найвищого рівня та поділяється на волості й крайові (республіканські) міста. Після реформи 2009 р. налічується 494 волості та 9 республіканських міст.

Державний устрій

За державно-територіальним устроєм – унітарна держава. За змістом правління – конституційна. За найбільш впливовим суб'єктом державної влади – парламентська. За формою правління – республіка.

Глава держави

Глава держави – Президент обирається Сеймом простою більшістю голосів строком на чотири роки, але не більше двох термінів підряд закритим голосуванням більшістю не менше 51 голосу членів Сейму. Та сама особа не може бути Президентом більше ніж два строки поспіль. Президентом Республіки може бути особа, яка досягла 40-річного віку. Він може бути усунутий з поста за пропозицією не менше як половини депутатів, за умови прийняття відповідної постанови 2/3 Парламенту. Посада Президента несумісна з будь-якою іншою посадою. Якщо особа, обрана Президентом, є членом Сейму, то вона зобов'язана скласти свої депутатські повноваження. Президент Республіки представляє державу у міжнародних відносинах, виконує постанови Сейму про ратифікацію міжнародних договорів. Президент є головнокомандувачем збройних сил Литви: у разі війни він призначає Верховного головнокомандувача. Президент має право скликати і вести надзвичайні засідання Кабінету міністрів, встановлюючи порядок денний цих засідань. Президенту належить право законодавчої ініціативи.

Президент держави вправі порушити питання про розпуск Сейму. Після цього має відбутися народне голосування. Якщо більше половини учасників народного голосування висловиться за розпуск Сейму, то він вважається розпущеним. Нові вибори мають відбутися не пізніше 2-х місяців з дня розпуску Сейму. Якщо Сейм розпущений, то повноваження членів Сейму зберігають силу до відкриття Сейму нового складу, але засідання колишнього Сейму можуть відбутися лише з ініціативи Президента держави. Порядок денний таких засідань Сейму визначає Президент держави. Не раніше ніж через місяць і не пізніше ніж через два місяці після відкликання Сейму повинні відбутися нові вибори. Якщо під час народного голосування більше половини голосів подано проти розпуску Сейму, то Президент вважається зміщеним, і Сейм обирає нового Президента держави на термін, що залишається для повноважень усунутого Президента. За пропозицією не менше половини всіх членів Сейму Сейм на закритому засіданні більшістю голосів не менше 2/3 усіх членів Сейму може поставити питання про усунення Президента держави. Слідом за такою постановою Сейм негайно обирає нового Президента держави.

Президент Республіки не несе за свою діяльність політичної відповідальності. Його акти скріпляються підписом Прем'єр-міністра. У разі, якщо Президент не може виконувати з якихось причин свої президентські обов'язки, його функції покладаються на голову Сейму. Президент держави може бути притягнутий до кримінальної відповідальності тільки за згодою Сейму, більшістю не менше 2/3 голосів.

Законодавча влада

Вищий законодавчий орган влади – однопалатний Сейм, до складу якого входять 100 представників народу, які обираються з числа повноправних громадян Латвії строком на чотири роки шляхом загального рівного прямого таємного голосування на основі пропорційного представництва з п'ятивідсотковим бар'єром на національному рівні. Розділивши Латвію на окремі виборчі округи, число депутатів Сейму, які підлягають обранню в кожному виборчому окрузі, визначається пропорційно числу виборців кожного округу. Межі округів не збігаються з адміністративним поділом держави і відрізняються за розміром.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Латвія“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія
  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща