Латвія

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Право обирати мають повноправні громадяни Латвії, які на день виборів досягли віку 21 рік. У Сейм може бути обраний кожен повноправний громадянин Латвії, якому до першого дня виборів виповнився 21 рік.

Новообраний Сейм збирається на перше засідання в перший вівторок листопада, тоді і припиняються повноваження попереднього Сейму. Якщо, у разі розпуску Сейму, вибори в Сейм проводяться в іншу пору року, то такий Сейм збирається не пізніше одного місяця після його обрання і його повноваження закінчуються через три роки в перший вівторок наступного листопада місяця, одночасно з відкриттям новообраного Сейму.

Не менш ніж у десятої частини виборців є право скликати всенародне голосування про розпуск Сейму. Якщо на народному голосуванні про розпуск Сейму проголосувала більшість виборців і принаймні 2/3 від числа виборців, які брали участь в останніх виборах Сейму, тоді Сейм вважається розпущеним. Право скликати народне голосування про розпуск Сейму не можна використовувати протягом року після скликання Сейму, за рік до закінчення повноважень Сейму, під час останніх шести місяців повноважень Президента країни, а також раніше ніж через шість місяців після попереднього народного голосування про розпуск Сейму. Виборці не можуть відкликати окремих членів Сейму.

Сейм обирає президію, до складу якої входять голова, два його товариші і секретарі. Президія Сейму діє безперервно в усі часи повноважень Сейму. Сейм сам перевіряє повноваження своїх членів. Президія Сейму скликає сесії і призначає чергові та надзвичайні засідання Сейму. Президія Сейму зобов'язана призначити засідання Сейму, якщо того вимагає Президент держави, Прем'єр-міністр або не менше 1/3 членів Сейму.

Засідання Сейму є відкритими. На вимогу десяти членів Сейму, Президента держави, Прем'єр-міністра або одного з міністрів Сейм більшістю голосів не менше 2/3 присутніх депутатів може прийняти рішення про закрите проведення засідання. Засідання Сейму можуть відбутися, якщо в них бере участь щонайменше половина членів Сейму. Сейм, за винятком особливих, передбачених Конституцією, випадків, виносить свої постанови абсолютною більшістю голосів присутніх депутатів.

Сейм обирає комісії, визначаючи число членів та їх завдання. Комісії мають право вимагати необхідні для своєї діяльності відомості та пояснення від окремих міністрів і органів самоврядування, а також викликати на свої засідання для дачі пояснень відповідальних представників відповідних міністерств і органів самоврядування. Комісії можуть діяти і в перервах між сесіями.

Сейм має право вносити Прем'єр-міністру або окремому міністру запити і питання, на які ті зобов'язані давати відповіді особисто або через уповноважену ними на те відповідальну державну посадову особу. Прем'єр-міністр або міністр на вимогу Сейму або його комісій зобов'язаний пред'являти їм відповідні документи й акти. Член Сейму не може бути притягнутий до відповідальності ні в судовому, ні в адміністративному, ні в дисциплінарному порядку за голосування або за думки, висловлені ним під час виконання обов'язків. Член Сейму може бути притягнутий до судової відповідальності, якщо він, навіть і під час виконання своїх обов'язків, поширює завідомо неправдиві або такі, що порочать честь, відомості, які стосуються особистого чи сімейного життя. Член Сейму не може бути заарештований, у нього не може бути проведений обшук чи інакше обмежена його особиста свобода, якщо на те немає згоди Сейму. Член Сейму може бути заарештований на місці скоєння злочину. Про арешт члена Сейму протягом двадцяти чотирьох годин мають повідомити голові Сейму, який на найближчому засіданні Сейму доповідає про це для винесення рішення про подальше утримання під вартою затриманого члена Сейму або про його звільнення. У перерві між сесіями і до відкриття сесії рішення про подальше утримання члена Сейму під вартою приймає президія Сейму.

Член Сейму не може ні сам, ні на ім'я іншої особи отримувати замовлення і концесії від держави. Це положення стосується і міністрів, навіть якщо вони не є членами Сейму.

Виконавча влада

Виконавчий орган – Кабінет міністрів, до складу якого входять Прем'єр-міністр і міністри. Кабінет міністрів формує особа, визначена Президентом держави. Число міністерств і обсяг їх діяльності, а також взаємні відносини державних установ установлюються законом. Кабінету міністрів підпорядковані органи державного управління.

Для виконання своїх повноважень Прем'єр-міністру і міністрам необхідна довіра Сейму і за свою діяльність вони відповідальні перед Сеймом. Якщо Сейм висловлює недовіру Прем'єр-міністру, то у відставку йде весь Кабінет. Якщо недовіру виражено окремому міністру, то останній подає у відставку, а замість нього керівник Сейму повинен запросити іншу особу.

Кабінет Міністрів обговорює всі вироблені окремими міністерствами законопроекти і питання, що стосуються діяльності кількох міністерств, а також порушені окремими членами Кабінету питання державної політики. Якщо державі загрожує зовнішній ворог, або ж у державі або в якій-небудь її частині сталися або можуть статися внутрішні заворушення, що становлять небезпеку для існуючого державного ладу, то Кабінет міністрів має право ввести надзвичайний стан, довівши інформацію про це протягом 24 годин до відома президії Сейму, яка негайно доповідає Сейму про таке рішення Кабінету міністрів.

Міністри, навіть якщо вони не є членами Сейму, а також уповноважені міністрами відповідальні посадові особи мають право брати участь у засіданнях Сейму та його комісій та вносити доповнення і поправки до законопроектів.

Міністерства: сільського господарства; культури; оборони; охорони здоров'я; юстиції; закордонних справ; економіки; освіти та науки; захисту навколишнього середовища та регіонального розвитку; фінансів; добробуту; транспорту; внутрішніх справ.

Агентства: Державне агентство соціального страхування; Державне агентство зайнятості; Центр економіки охорони здоров'я; Латвійська асоціація місцевого та регіонального самоврядування.

Судова влада

Суд у Латвії вершать районні (міські) суди, окружні суди і Верховний суд, а під час війни або надзвичайного стану – також і військові суди. Судді затверджуються Сеймом. Суддю проти його волі може усунути з посади Сейм у передбачених законом випадках, на підставі рішення суддівської дисциплінарної колегії або рішення суду по кримінальній справі. Закон може визначити вік, після досягнення якого судді залишають свою посаду.

Спеціалізований орган конституційного контролю – Конституційний суд, до складу якого входять сім суддів, яких більшістю голосів – не менш 51 – затверджує Сейм. Трьох суддів Конституційного суду затверджують за пропозицією щонайменше десяти депутатів Сейму, двох – за пропозицією Кабінету міністрів і ще двох – за пропозицією пленуму Верховного суду.

Конституційний суд у межах установленої законом компетенції розглядає справи про відповідність законів Конституції, а також інші справи, передані законом до його компетенції. Конституційний суд вправі визнати недійсними закони та інші акти або їх частини.

Строк повноважень – 10 років.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Латвія“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія
  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща