Розділ «ТЕМА 6. Кримінальне право»

У ст. 51 КК наведено вичерпний перелік з 12-ти видів покарань, що можуть бути застосовані судом до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, і які розташовані у зазначеній статті відповідно до ступеня їх суворості та становлять собою систему. Передбачені законом види покарань класифікують за різними ознаками.

Основні покарання призначаються за вироком лише як самостійні заходи впливу та за жодних умов не можуть застосовуватися на додаток до інших покарань, тобто не можуть приєднуватися до них. Відповідно до ч. 1 ст. 52 КК основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

Додаткові покарання призначаються шляхом їх приєднання на додаток до основних покарань і самостійно застосовуватися не можуть. Особливість їх полягає також у тому, що, на відміну від основних, за один злочин суд має право призначити (приєднати до основного) не тільки одне, а й кілька додаткових покарань одночасно (ч. 4 ст. 52 КК). До таких покарань згідно ч. 2 ст. 52 КК належать: позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

Водночас деякі покарання можуть призначатися як основні, так і додаткові. Це так звані "змішані" покарання. До них належать штраф і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ч. 3 ст. 52 КК).

Штраф являє собою грошове стягнення, що накладається судом у випадках, встановлених в Особливій частині КК, і в розмірі, що визначається залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 50 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК не передбачено вищого розміру штрафу. Як додаткове покарання він може бути призначений якщо його спеціально передбачено у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК.

За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК. Виключення з цього правила допускається, якщо суд встановить, що такий злочин вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною. Таких осіб може бути покарано штрафом у розмірі, передбаченому санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК, без урахування розміру завданої злочином майнової шкоди або отриманого внаслідок нього доходу.

З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

При несплаті штрафу у розмірі не більше 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і відсутності підстав для його розстрочки, суд замінює несплачену суму штрафу громадськими роботами із розрахунку 1 година робіт за 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку 1 місяць робіт за 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше 2-х років.

У разі несплати штрафу в розмірі понад 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для його розстрочки, суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку 1 день позбавлення волі за 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах: 1) від 1 до 5 років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення злочину середньої тяжкості; 2) від 5 до 10 років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину; 3) від 10 до 12 років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину. Якщо ж під час такого розрахунку строк позбавлення волі становить більше зазначених меж, то суд замінює штраф позбавленням волі на максимальний строк, передбачений для злочину відповідної тяжкості (ст. 53 КК).

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу як покарання передбачає, що засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК).

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від 2 до 5 років або як додаткове покарання на строк від 1 до 3 років (ст. 55 КК).

Як додаткове покарання воно може бути призначене й коли не передбачено у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, якщо з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. При призначенні його як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі звільнення від відбування покарання

3 випробуванням, - з моменту набрання законної сили вироком.

Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Такі роботи встановлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більш як 4 години на день. Вони не призначаються особам, визнаним інвалідами 1-ї або 2-ї групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби (ст. 56 КК).

Виправні роботи встановлюються на строк від 6 місяців до 2 років і відбуваються за місцем роботи засудженого, із заробітку якого провадиться відрахування в доход держави суми у розмірі, встановленому вироком суду в межах від 10 до 20%. Ці роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною; до непрацездатних; до осіб, що не досягли 16 років, та тих, що досягли пенсійного віку; до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування. Особам, які стали непрацездатними після постановлення вироку, ці роботи суд може замінити штрафом з розрахунку 3 неоподатковувані мінімуми доходів громадян за 1 місяць робіт (ст. 57 КК).

Службові обмеження для військовослужбовців застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від 6 місяців до 2 років у випадках, передбачених КК, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше 2 років призначити службове обмеження на той самий строк. При цьому покаранні із суми грошового забезпечення засудженого провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 10 до 20%. Під час відбування даного покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання (ст. 58 КК).

Конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК (ст. 59 КК). Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначено у додатку до КК 1960 р.

Арешт згідно ст. 60 КК призначається судом у межах від 1 до 6 місяців і відбувається засудженим у спеціальних установах виконання покарання - арештних домах (ст. 11, 15, 50 КВК), військовослужбовцем - на гауптвахті (ч. 2 ст. 60 КК, ч. 1 ст. 50 КВК). Засуджених до покарання у вигляді арешту тримають в умовах ізоляції (ч. 1 ст. 51 КВК), на них поширюються обмеження, встановлені для осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі (ч. 2 ст. 51 КВК). Арешт призначають, якщо це покарання безпосередньо передбачено у санкції статті Особливої частини КК, за винятком його застосування за правилами призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (на підставі ч. 1 ст. 69 КК). Його не застосовують до осіб віком до 16 років, вагітних жінок, а також жінок, які мають дітей віком до 7 років.

Обмеження волі (ст. 61 КК) полягає в триманні засудженого в кримінально-виконавчій установі відкритого типу - виправному центрі (ст. 11,16,56 КВК) без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду та обов'язкового залучення до праці. Це покарання призначають у межах від 1 до 5 років у випадках, якщо його безпосередньо передбачено в санкції статті Особливої частини КК, за винятком його застосування за правилами призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (на підставі ч. 1 ст. 69 КК). Відбування цього покарання завжди пов'язане з обов'язковим залученням засудженого до праці і воно не може застосовуватися до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів 1-ї і 2-ї групи.

Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від 6 місяців до 2 років у випадках, передбачених КК, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше 2 років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк. При цьому, заміна не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі (ст. 62 КК).