Розділ «ТЕМА 8. Господарське право»

8.1. Поняття, зміст і загальні принципи господарської діяльності. Обмеження в здійсненні господарської діяльності. Ліцензування, патентування та квотування господарської діяльності.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність А X суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність"(ст. З ГКУ). Важливою ознакою господарської діяльності є її систематичність та виконання на професійній основі.

Підприємницька діяльність (підприємництво) - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГКУ).

Принципи підприємницької діяльності регламентовано ст. 44 ПСУ.

Непідприємницька діяльність (некомерційне господарювання) - самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (ст. 52 ГКУ). Непідприємницькою діяльністю займаються здебільшого державні суб'єкти господарювання, проте можливе її здійснення на основі інших форм власності (політичні партії, релігійні організації тощо).

Загальні принципи господарювання в Україні визначено ст. 6 ГКУ. Обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законом (ч. 4 ст. 12 ГКУ).

Ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування - засоби державного регулювання у сфері господарювання, спрямовані на забезпечення єдиної державної політики в цій сфері та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів (ст. 14 ГКУ).

Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 р.

Порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, торгівлі іноземною валютою, послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами господарської діяльності, визначено Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23 березня 1996 р. Торговий патент - державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору (п. 14.1.250 ст. 14 ПК).

В окремих випадках держава застосовує квотування. Квотування - це встановлення державними органами відповідно до чинного законодавства, міжнародного права та різних міжнародних актів, угод обмежень щодо виробництва товарів, міжрегіональних товарних або фінансових операцій, експортно-імпортних поставок. Застосовується як засіб регулювання обсягів виробництва окремих видів товарів, а також регламентації зовнішньоекономічної діяльності. Порядок квотування виробництва та/або обігу (включаючи експорт та імпорт), а також розподілу квот встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону (ч. 5 ст. 14 ПСУ). Квотування експорту та імпорту здійснюється відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р.

8.2. Конкуренція у сфері господарювання. Природні монополії. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію

Конкуренція є одним з основних інструментів ринку. Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку, (ст. 25 ГКУ).

Умови існування конкуренції: 1) наявність майнової та організаційної незалежності постачальників товару в кількості, достатній для виникнення змагальності між ними; 2) наявність майнової та організаційної незалежності покупців: 3) достатня кількість товарів для формування платоспроможного попиту і можливості їх виробництва; 4) незалежні дії постачальників та споживачів, відсутність штучного формування умов реалізації товарів на ринку; 5) відсутність економічних та інших перешкод у доступі до сировини, матеріалів та капіталів.

Контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства здійснює Антимонопольний комітет України. Монопольне становище суб'єкта господарювання схарактеризовано в ст. 4, 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Монопольне становище суб'єктів підприємництва на ринку визначається Антимонопольним комітетом України в певній послідовності?

Виокремлюють такі види монополістичних об'єднань: за ступенем охоплення економіки - чиста монополія (у масштабі певної галузі) та абсолютна монополія (у масштабі національного господарства); за характером та причинами виникнення - природна монополія, легальна монополія, штучна монополія.

Природна монополія - сфера економіки, що ефективно функціонує за умови, якщо весь ринок охоплює лише один суб'єкт господарювання.

Види природних монополій визначено в Законі України "Про природні монополії" від 20 квітня 2000 р.

Питання недобросовісної конкуренції регулюються ГКУ та Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 р. Відповідно до ст. 32 ГКУ та ст. 1 цього Закону недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торгівлі та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Види недобросовісних конкурентних дій визначено у 2, З і 4 главах указаного Закону.

За скоєння недобросовісних конкурентних передбачено різні види відповідальності: господарсько-правова, цивільно-правова, кримінальна і адміністративна. Норми, що встановлюють відповідальність за недобросовісну конкуренцію, закладено в Законі "Про захист від недобросовісної конкуренції" та ст. 37 ГКУ. Кримінально-правова відповідальність настає відповідно до ст. 231-2322 Кримінального кодексу України.