Розділ «ТЕМА 10. Житлове законодавство»

10.1. Конституційне право на житло та допомога адвоката у вирішенні спорів, пов'язаних з питаннями житла

Основним нормативно-правовим актом, що має найвищу юридичну силу, є Конституція України. Норми Конституції - норми прямої дії. Ст. З Конституції України визначає пріоритетну спрямованість соціальної політики держави. З огляду на це, право людини на житло є однією з найважливіших соціальних цінностей, невід'ємним правом кожного громадянина. Це право громадян України закріплене у ст. 47 Конституції України, що встановлює три засоби реалізації права громадян на житло: І) можливість побудувати житло; 2) придбати у власність; 3) взяти в оренду. Для окремих верств населення, які визнані у встановленому законом порядку такими, що потребують соціального захисту, Конституцією встановлюються два засоби реалізації права на житло: отримання безоплатно або за доступну для них плату.

Набуте у встановленому законом порядку житло охороняється законом. Позбавлення житла можливе лише у випадках передбачений законом та на підставі рішення суду.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України).

Правознавці виділяють особисті житлові права, які є абсолютними, невідчужуваними, невід'ємними від людини, та майнові житлові права, які набуваються на підставі певних юридичних фактів. До особистих житлових прав відносять: право на вільний вибір місця проживання, свободу пересування. Майнові житлові права виникають у власників житла та користувачів житла, зокрема на умовах оренди.

10.2. Житлові приміщення та житлові фонди. Органи управління житловим фондом. Форма участі громадян в управлінні житловим фондом

10.3. Реалізація права громадян України на житло. Порядок реалізації. Віковий ценз на придбання в особисту власність та отримання житла в наймання та оренду. Правова допомога адвоката

Згідно з чинним законодавством, можна виділити три форми (способи) реалізації громадянами свого конституційного права на житло:

o одержання у безстрокове користування у встановленому порядку житлового приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду;

o одержання у безстрокове користування у встановленому порядку житлового приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

o набуття житла у власність шляхом:

o приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду;

o придбання квартир (будинків) у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України. Згідно зі ст. 32 ЖК громадяни самостійно здійснюють право на одержання житлового приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.

Громадяни України самостійно здійснюють право на найм житла після набуття повної цивільної дієздатності відповідно до закону.

10.4. Підстави для визнання громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Порядок обліку, надання жилих приміщень у будинках державної, комунальної і колективної власності. Правова допомога адвоката

10.5. Ордер на житлове приміщення і його правове значення. Підстави та порядок визнання ордера недійсним. Правові наслідки визнання ордера недійсним

На підставі рішення про надання житлового приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення. Його може бути видано лише на вільне, як фактично, так і юридично, житлове приміщення.

Ордер - це правоустановчий документ індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, компетентним приймати рішення про надання житлової площі, та є підставою для вселення громадян у надане житлове приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або фонду житлово-будівельного кооперативу. Ордер породжує два види правовідносин: адміністративно-правові відносини між виконавчим органом ради і житлово-експлуатаційною організацією, цивільно-правові відносини між громадянином та зазначеною житлово-експлуатаційною організацією. На підставі лише самого рішення громадянин не має права вимагати здійснення будь-яких дій щодо надання йому приміщення, вказаного в рішенні.

Ордер безпосередньо пов'язаний з особою, якій він виданий, і не може передаватися іншим, дійсний упродовж 30 днів. Вручається ордер громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При вселенні громадянин здає ордер до житлово-експлуатаційної організації, а за ЇЇ відсутності - відповідному підприємству, установі, організації, отримуючи одночасно при цьому паспорти всіх членів сім'ї з відміткою про виселення з попереднього місця проживання. У надане житлове приміщення переселяються члени сім'ї, які включені в ордер.