Розділ «ТЕМА 5. Цивільно-процесуальне право»

5.1. Дія цивільного процесуального закону у часі, просторі та за колом осіб та по колу осіб. Межі судового розгляду.

Цивільний процесуальний закон має межі своєї дії у трьох вимірах: 1) у часі, тобто обмежений періодом дії, коли закон має юридичну силу; 2) у просторі, на який поширюється дія закону; 3) за колом осіб, які підпадають під дію закону (тобто у них виникають процесуальні права і обов'язки).

За ст. 2 ЦПК, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, не має зворотної дії в часі.

Питання про межі судового розгляду слід розглядати залежно від того, судовий орган якого рівня розглядає справу.

1. Межі розгляду справи місцевим судом (судам першої інстанції). Сул розглядає цивільні справи за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до ЦПК України, у межах заявлених ними вимог і на підставі доводів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 11 ЦПК).

2. Межі розгляду справи апеляційним судом (ст. 303 ЦПК). Апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Він не обмежений доказами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

3. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК). Касаційний суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права в межах касаційної скарги та законність судових рішень в межах позовних вимог, він не обмежений доказами касаційної скарги.

5.2. Принципи цивільного процесуального права

5.3. Підвідомчість та підсудність цивільних справ. Види підвідомчості і підсудності

У цивільному процесуальному праві підвідомчість розуміють як компетенцію судових органів щодо розгляду і вирішення певного кола справ. У ст. 15 "Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ" ЦПК визначено, що суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оскаржуваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших право відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, у порядку цивільного судочинства. Суди розглядають справи в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Ст. 16 ЦПК чітко визначено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду.

Підсудність - це компетенція конкретного судового органу єдиної судової системи щодо розгляду і вирішення цивільних справ. Цивільне процесуальне законодавство розмежовує підсудність функціональну (суди першої інстанції, суди апеляційної інстанції та суд касаційної інстанції) і територіальну (підсудність справ за місцем знаходження відповідача (фізичної та юридичної особи) - ст. 109 ЩІК).

Підсудність справ за вибором позивача (ст. 110 ЦПК) настає за таких умов: а) стягнення аліментів, визнання батьківства відповідача;

б) розірвання шлюбу; в) відшкодування шкоди" завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок злочину; г) відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; ґ) захист прав споживачів; д) відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб тощо. Підсудність справ про спори між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами (ст. 111 ЦПК), за клопотанням позивача визначається ухвалою судді Верховного Суду України.

Підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою (ст. 113 ЦПК). Позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцем знаходження одного з відповідачів за вибором позивача. Зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суці за місцем розгляду первісного позову.

Виключна підсудність (ст. 114 ЦПК) передбачає, що такі позови, як позови: а) з приводу нерухомого майна; б) щодо виключення майна з опису;

в) позови до спадкодавця щодо прийняття спадщини спадкоємцями, - пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини.

5.4. Докази та засоби доказування. Обов'язковість доказування. Строки подання доказів у цивільному процесі. Оцінка доказів. Робота адвоката щодо забезпечення доказами позовних вимог

5.5. Забезпечення позову і забезпечення доказів. Діяльність адвоката з цих питань