Розділ «ТЕМА 6. Кримінальне право»

Підбурювач - це особа, яка схилила іншого співучасника до скоєння злочину, тобто викликала у виконавця чи у інших співучасників рішучість, бажання, умисел вчинити злочин (ч. 4 ст. 27 КК). Способи схилення можуть бути різними.

Пособник (ч. 5 ст. 27 КК) - це особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь, усуненням перешкод сприяла скоєнню злочину іншими співучасниками, а також та, що заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби скоєння злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети. Розрізняють фізичне та інтелектуальне пособництво.

Варто відмежовувати співучасть від приховування та неповідомлення про підготовлений або скоєний злочин. Причетність до злочину - це дія чи бездіяльність особи, які хоча і пов'язані зі скоєнням злочину, але не є співучастю в ньому. У ч. 6 і 7 ст. 27 КК визначено види причетності до злочину. Приховування злочину - це активна діяльність особи з приховання злочинця, засобів і знарядь скоєння злочину, його слідів чи предметів, здобутих злочинним шляхом. Приховування злочинів середньої чи невеликої тяжкості кримінальної відповідальності не тягне.

Повідомлення полягає в неповідомленні органам влади про злочин, що готується, або вже вчинений. На відміну від приховування, повідомлення це діяльність пасивна (чиста бездіяльність). Лише у разі, якщо в діях такої особи мають місце ознаки іншого самостійного складу злочину, вона підлягає за нього кримінальній відповідальності.

Кримінальна відповідальність співучасників. Відповідальність співучасників, що діють в організованій групі чи злочинній організації, визначають таким чином: а) організатор організованої групи чи злочинної організації несе відповідальність за всі злочини, вчинені цими угрупованнями, за умови, що вони охоплювалися його умислом (ст. 30); б) інші учасники несуть відповідальність за ті злочини, у підготовці чи у вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, що виконував у злочині кожний із них (ч. 2 ст. 30); в) кваліфікація дій усіх цих співучасників настає за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинення певного злочину злочинною організацією чи організованою групою. За простої співучасті, усі співучасники несуть відповідальність за тією статтею Особливої частини КК, що передбачає вчинений ними злочин (ч. 1 ст. 29 КК). За співучасті з виконанням різних ролей питання про відповідальність вирішують на підставі чч. 1 і 2 ст. 29 КК.

6.7. Повторність, сукупність та рецидив злочинів.

Повторність, сукупність та рецидив злочинів є різновидами множинності злочинів, під якою розуміється вчинення однією особою двох або більше злочинів.

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК.

Повторність виникає незалежно від того, чи була винна особа засуджена раніше за вчинення одного чи кількох злочинів, які утворюють повторність; поняттям повторності охоплюється і рецидив злочинів.

Повторність злочинів виникає і у тих випадках, коли один, декілька або всі злочини, які її утворюють, вчинено у співучасті або коли якісь із вчинених злочинів є незакінченими і кваліфікуються як замахи чи готування.

Повторність відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром. Єдиний злочинний намір на вчинення продовжуваного злочину, виникає у винного до вчинення першого із діянь, які складають продовжуваний злочин, або в процесі вчинення першого діяння. Така форма вчинення злочину характерна зокрема для різних корисливих посягань на власність, давання чи одержання хабара, ухилення від сплати податків тощо. При цьому, вчинення особою двох чи більше самостійних продовжуваних злочинів, передбачених однією статтею КК, утворює повторність злочинів.

Наявність ознак продовжуваного злочину з точки зору кваліфікації діяння означає, що воно розглядається як один злочин, а не як повторність злочинів. Продовжуваний злочин може бути кваліфікований за ознакою значного, великого чи особливо великого розміру заподіяної шкоди, якщо ці критерії передбачені відповідною статтею КК як кваліфікуючі ознаки і якщо відповідна шкода сумарно заподіяна внаслідок усіх епізодів продовжуваного злочину.

Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями КК, визнається повторним лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК.

Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято (ст. 32 КК).

Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

При сукупності злочинів кожен з них піддягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК (ст. 33 КК).

Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин (ст. 34 КК).

Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених КК (ст. 35 КК).

6.8. Необхідна оборона та крайня необхідність. Перевищення меж необхідної оборони. Уявна оборона. Захист у таких справах.

6.9. Звільнення від кримінальної відповідальності та від відбування покарання.