Розділ «ТЕМА 6. Кримінальне право»

З об'єктивної сторони зґвалтування полягає у статевих зносинах, які поєднуються із: 1) застосуванням фізичного насильства; 2) погрозою його застосування (воля потерпілої особи придушується) або 3) з використанням безпорадного стану потерпілої особи (воля особи ігнорується). Злочин є закінченим з моменту початку статевого акту всупереч волі потерпілої особи.

Кваліфікуючими ознаками зґвалтування є повторність або вчинення його особою, яка раніше вже вчиняла будь-який із злочинів, передбачених ст.ст. 153-155 КК (ч. 2 ст. 152 КК), вчинення злочину групою осіб або зґвалтування неповнолітньої особи (ч. 3 ст. 152 КК); зґвалтування, яке спричинило особливо тяжкі наслідки або малолітньої особи (ч. 4 ст. 152 КК).

Суб'єктом злочину є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку. При цьому стать безпосереднього виконавця злочину має бути протилежна статі потерпілої особи. Співвиконавцем злочину, учасником групового зґвалтування може бути особа, яка фізіологічно неспроможна вчинити природний статевий акт, а також особа однакової статі з потерпілим.

Суб'єктивна сторона зґвалтування характеризується прямих умислом. Винний усвідомлює, що вчиняє природний статевий акт із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, і бажає це зробити. Мотиви злочину можуть бути різними (задоволення статевої пристрасті, помста, бажання принизити потерпілу особу, хуліганські спонукання тощо).

Стосовно неповнолітнього та малолітнього віку потерпілої особи і й особливо тяжких наслідків психічне ставлення винного може бути і необережним. Кваліфікуючі ознаки, пов'язані з віком потерпілої особи, інкримінуються винному не лише тоді, коли він знав або допускав, що вчинює насильницький статевий акт з неповнолітньою чи малолітньою особою, а й у тому разі, коли він міг і повинен був це передбачити. Неповнолітній або малолітній вік потерпілої особи не може обтяжувати кримінальну відповідальність за зґвалтування, якщо буде доведено, що винний сумлінно помилявся щодо її фактичного віку При вирішенні цього питання враховується вся сукупність обставин справи, зокрема зовнішні фізичні дані потерпілої особи, її поведінка, знайомство з нею винним, володіння останнім відповідною інформацією та ін.

Особливо тяжкими наслідками зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, за п, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи" від 30 травня 2008 р. № 5, можуть бути визнані, зокрема, смерть або самогубство потерпілої особи, втрата нею будь-якого органу чи втрата органом його функцій, психічна хвороба або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, непоправне знівечення обличчя, переривання вагітності чи втрата репродуктивної функції, зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя особи.

Не становить особливо тяжких наслідків зґвалтування вагітність потерпілої, а також втрата нею незайманості (дефлорація).

Заподіяння при вчиненні зґвалтування або насильницького задоволенні статевої пристрасті неприродним способом тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої особи, необхідно вважати діянням, яке спричинило особливо тяжкі наслідки. Таке діяння кваліфікується за ч. 4 ст. 152 або ч. 3 ст. 153 КК за цією кваліфікуючою ознакою і додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 121 КК не потребує.

У разі, коли зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом було поєднано з умисним вбивством потерпілої особи, яке мало місце в процесі вчинення зазначених злочинів чи одразу ж після них, такі дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 152 чи ч. 3 ст. 153 КК, як такі, що спричинили особливо тяжкі наслідки.

Від зґвалтування насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153 КК) відрізняється тим, що статева пристрасть задовольняється неприродним способом: чоловіком з чоловіком; жінкою з жінкою; особами різної статі не через природний статевий акт.

Ст. 154 КК встановлює відповідальність за примушування чоловіка або жінки до вступу в статевий зв'язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні.

З об'єктивної сторони злочин знаходить відображення у примушуванні особи жіночої або чоловічої статі до вступу у статевий зв'язок. Примушування являє собою відкриту або завуальовану погрозу настання для потерпілої особи небажаних для неї наслідків матеріального, службового або особистого характеру (позбавити утримання або можливості проживати на житловій площі, звільнити з роботи, зменшити зарплату тощо). Така погроза відрізняється за своїм змістом і характером від погрози при зґвалтуванні та насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом тим, що у разі вчинення злочину, передбаченого ст. 154, життя і здоров'я потерпілої особи або її близьких родичів не ставиться у небезпеку, а сама погроза загалом спрямовується у майбутнє.

Відповідальність за ч. 1 ст. 154 КК настає лише за умови, що вплив на потерпілу особу здійснювався з використанням її матеріальної або службової залежності від винного, яка відіграє роль своєрідного засобу досягнення бажаного злочинного результату. Злочин визнається закінченим у момент примушення, незалежно від того, чи мали місце статеві зносини.

Суб'єктом злочину є особа жіночої або чоловічої статі, якій виповнилось 16 років. Суб'єкт злочину є спеціальним: це особа, від якої жінка або чоловік матеріально чи службове залежні. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Ознаками, які кваліфікують злочин, є погроза знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої особи чи її близьких родичів або розголошення відомостей, що ганьблять її чи близьких родичів (ч.2ст. 154 КК).

За ст. 155 КК України кваліфікуються статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості.

Статева зрілість полягає у завершенні формування організму чоловіка чи жінки, коли статеве життя, а для жінок, крім того, запліднення, вагітність, пологи та годування дитини є фізіологічно нормальною функцією і не завдає шкоди подальшому розвиткові організму. При встановленні статевої зрілості враховується: а) загальний фізичний розвиток; б) розвиток зовнішніх і внутрішніх статевих органів; в) для особи жіночої статі - здатність до статевих зносин, запліднення, виношування плоду, пологів і годування дитини, а для особи чоловічої статі - здатність до статевих зносин та запліднення.

За змістом Правил проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи, затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. № 6, особи віком до 14 років вважаються такими, що не досягли статевої зрілості. Встановлення статевої зрілості проводиться щодо осіб віком з 14 до 18 років. Питання про досягнення особою статевої зрілості вирішується судом на підставі висновку судово-медичної експертизи, призначення якої є обов'язковим.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні природного статевого акту з особою, яка не досягла статевої зрілості. Статеві зносини у даному разі не поєднуються із застосуванням фізичного насильства, погрозою його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Якщо ж потерпіла особа не могла усвідомлювати (через малолітство, розумову відсталість) характеру вчинених дій, злочин слід кваліфікувати як зґвалтування з ознакою використання безпорадного стану. Злочин є закінченим з початку вчинення хоча б одного статевого акту.

Суб'єкт злочину - особа чоловічої або жіночої статі, якій виповнилось 16 років. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Психічне ставлення до стану статевої зрілості потерпілої особи може бути і необережним - коли винний знав або допускав, що потерпіла особа не досягла статевої зрілості, або коли він міг і повинен був це передбачати. Сумлінна помилка щодо досягнення статевої зрілості особою, з якою мали місце статеві зносини, відповідальність за ст. 155 КК виключає.