Розділ «ТЕМА 1. Історія адвокатури. Правовий статус адвокатури, адвокатська діяльність»

Адвокатський іспит


1.1. Походження та історичний шлях світової адвокатури Адвокатура та судові оратори Стародавньої Греції та Риму. Друковані пам'ятки видатних адвокатів цих країн щодо адвокатської професії та ораторського мистецтва



1.2. Історія української адвокатури. Судове представництво в Київській Русі IX-XIII століттях та характерні риси цього представництва


Адвокатура в Україні як особливий правовий інститут була юридично визначена в реформах 1864 р., однак цьому передував її аналог - судове представництво. У період Київської Русі (ГХ-ХІІІ ст.) роль захисників у судах виконували родичі та добрі знайомі сторін, а в добу зародження писаного систематизованого законодавства і панування звичаєвого права функція захисника зводилася до товариської допомоги, а не професійної діяльності.

Процесуальне представництво в судовому процесі часів Київської Русі репрезентовано у першій писаній пам'ятці звичаєвого права - Руській Правді. Цим нормативним актом, який уже мав риси системи права, керувалися в судовій практиці аж до 1497 р., коли на зміну прийшов Судебник.

За Руською Правдою, сул з усіх світських справ зосереджувався в руках князя як верховного законодавця, правителя й судді, який чинив правосуддя особисто або доручав намісникам. Судовий процес мав змагальний і диспозитивний характер, судочинство було гласним і усним. У справах про злочини, які безпосередньо зачіпали інтереси панівного класу, використовувалися форми розшукового (слідчого) процесу, до якого також вдавалися і в церковній юрисдикції. Давньоруське право не розмежувало кримінальний і цивільний процеси, хоча деякі процесуальні дії могли застосовуватися тільки у кримінальних справах (гоніння сліду, звід). Обидві сторони в процесі називалися позивачами. Поруч із органами місцевого князівського суду існував також суд громади. Його компетенція обмежувалася кордонами й особами громади.

З Руської Правди відомо, що судовий процес починався позовом або "поклепом" з боку позивача, у якому вказувалися правопорушення й обвинувачуваний, і мав дві специфічні процесуальні форми досудової підготовки справи - гоніння сліду й звід. Отримані під час проведення "зводу" і "гоніння сліду" результати ставали підставою для прийняття судового рішення. Система доказів складалася з показань свідків, речових доказів, присяги. Розрізняли дві категорії свідків - видоки й послухи. Важливим доказом вважався результат, отриманий так званим "судом божим", до якого належали судові присяги, різні випробування (ордалії), судовий поєдинок.


1.3. Формування професійної адвокатури в Україні, виникнення поняття "адвокат". Пам'ятки права ХІV-ХVІ століть. Вимоги до осіб, які виявили намір займатися адвокатською діяльністю



1.4. Судова реформа 1864 року в Росії. Де і коли в Україні були створені Ради присяжних повірених. Принципи організації та діяльності адвокатури у 1864-1917 роках. Повноваження Рад присяжних повірених. Найбільш відомі адвокати цього періоду.


З метою запровадження "суду скорого, правого, милостивого і рівного для всіх підданих" в Росії проведено Судову реформу (1864), за якою судова влада отримала повну самостійність, спрощено судову система, створено систему судових інстанцій, введено існування загального і рівного для всіх суду, проголошено і закріплено право обвинуваченого на захист, розроблено заходи щодо суддівського складу, запроваджено суд присяжних, мирові судді, при окружних судах і судових палатах функціонували судові слідчі, судові пристави, прокурори і ради присяжних повірених.

Як необхідна умова введення змагального процесу розглядалося заснування присяжної адвокатури. Вперше діяльність адвокатури була врегульована "Судовими статутами"(1864,1874), за якими повірені поділялися на присяжних і приватних повірених. Законодавчо визначено процедури набуття статусу присяжного повіреного (ст. 353), вимоги до претендентів, визначено коло осіб, котрі не могли набути статусу присяжного повіреного, окреслено кількісний склад, повноваження, обов'язки і права ради присяжних повірених, встановлено розмір гонорару, визначено позицію призначеного захисника у випадках, коли підсудний не визнавав своєї вини (Статут кримінального судочинства 1864 р.), встановлено причини притягнення присяжного повіреного до кримінальної відповідальності.

Ради створювалися у судових округах. В Україні функціонувало три ради присяжних повірених: Харківська (1874), Київська та Одеська (1904). Харківську раду присяжних повірених очолював М.В. Жученко, Одеську - О. Я. Пергамент. 1874 р. О.Ф. Кістяківський сформулював обов'язки захисника.

Адвокатура того часу об'єднала найбільш ліберальну групу інтелігенції, видатних юристів (В. Д. Спасович, К.К. Арсеньєв, І.Ф. Плевако, А. І. Урусов). Ці процеси зумовили перегляд демократичних положень судової реформи 1864 р. Уже з кінця 70-х років обмежено повноваження адвокатури, скорочено професійних прав адвокатів, контроль адвокатської діяльності, внесено зміни до законодавства, зокрема відмовлено жінкам у праві одержання звання приватного повіреного в судових справах (ст. 406-1 Судових статутів), євреям - у прийнятті до адвокатури (Указ 1889 року).


1.5. Адвокатура України 1917-1922 років. Організаційні форми адвокатської діяльності у цей період



1.6. Адвокатура України 1922-1931 роках. Керівні органи адвокатури та їх повноваження. Судова реформа 1922 року. Нормативні акти, що регулювали організацію та діяльність адвокатури України.


1922 р. відбулася судова реформа, яка стосувалася організаційного оформлення адвокатури. У Положенні про судоустрій Української PCP від 16.12.1922 встановлювалася єдина система судових установ: народний і губернський суди, Верховний Суд УРСР.

У резолюції І Всеукраїнського з'їзду працівників юстиції (січень 2012 р.) було зафіксовано, що колегії правозаступників існують при губернських відділах юстиції; оплата праці захисників проводиться за таксою, а у певних випадках громадян звільняли від оплати; встановлено недопустимість суміщення членства в колегії захисників із посадами в ЖКЮ, УНК, міліції.

2 жовтня 1922 р. було прийнято Положення про адвокатуру Української PCP. 14 листопада 1922 р. НКЮ УРСР затвердив Інструкцію про організацію губернських колегій оборонців у кримінальних та цивільних справах, які створювалися при губернських радах народних судців. Положення про адвокатуру визначало, хто міг стати членом колегії: це були особи, які мали практичний стаж роботи не менше двох років в органах юстиції або теоретичну і практичну підготовку, ступінь і порядок визнання якої встановлювався інструкцією НКЮ, та перелік осіб, які не могли бути членами колегії. На членів колегії оборонців покладалися певні обов'язки, на ведення справи оборонцю видавалася довіреність, за порушення накладалися дисциплінарні стягнення: попередження, догана, штраф, виключення з колегії безстроково або на певний строк. Президія колегії оборонців виконувала також чітко визначені функції.

29 жовтня 1924 р. були затверджені Основи судоустрою СРСР і союзних республік, у яких зазначалося, що для надання юридичної допомоги населенню і судового захисту засновуються колегії правозаступників (оборонці). У червні 1925 р. в зв'язку з новим адміністративно-територіальним поділом були створені окружні суди, при яких діяли колегії захисників.

1927 р. в Українській СРР діяло 717 юридичних консультацій. 20 жовтня 1929 р. НКЮ затвердив Положення про колективні форми роботи колегій захисників. Юридична допомога надавалася тільки через консультації, захист у суді здійснювався лише за ордером юридичної консультації або президії колегії, тому кількість захисників у 1929-1931 pp. суттєво скоротилася.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адвокатський іспит» автора Баулін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕМА 1. Історія адвокатури. Правовий статус адвокатури, адвокатська діяльність“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи