Розділ «ТЕМА 11. Сімейне право»

11.1. Завдання Сімейного кодексу України

Сімейний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 10 січня 2002 р., є основним джерелом сімейного права України. Завдання СК полягає у врегулюванні сімейних відносин. СК України складається з таких розділів:

Розділ 1 "Загальні положення" визначає завдання СК та засади регулювання сімейних відносин, містить визначення основних термінів, які застосовуються у тексті закону, регулює питання здійснення сімейних прав, виконання сімейних обов'язків та захисту сімейних прав.

Розділ 2 "Шлюб. Права і обов'язки подружжя" встановлює умови вступу до шлюбу, порядок його укладення, припинення і визнання недійсним, регулює особисті немайнові та майнові відносини подружжя.

Розділ 3 "Права та обов'язки матері, батька і дитини" встановлює порядок визначення походження дитини, регулює особисті немайнові та майнові відносини між дитиною та її батьками.

Розділ 4 "Влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" закріплює норми, що стосуються усиновлення, опіки, піклування, патронату. Законом України від 23 лютого 2006 р. "Про внесення змін до Сімейного кодексу України" цей розділ доповнено також главою 20і "Прийомна сім'я" та главою 202 "Дитячий будинок сімейного типу". Раніше ці дві форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, регулювалися окремими підзаконними нормативними актами.

Розділ 5 "Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів" спрямований на врегулювання особистих немайнових та майнових відносин між бабою, дідом, онуками, правнуками, братами, сестрами, мачухою, вітчимом, пасинком і падчеркою.

Розділ 6 "Особливості усиновлення дітей громадянами України, які проживають за її межами, та іноземцями" врегульовує питання, пов'язані з усиновленням іноземцями дитини, яка є громадянином України, та з усиновленням дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні. Усі інші види сімейних відносин за участю іноземців регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право", який набув чинності з 1 вересня 2005 року та іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (наприклад Конвенцією про стягнення аліментів за кордоном, укладеної у м. Нью-Йорк 20 червня 1956)

Розділ 7 "Прикінцеві положення" визначає момент набуття чинності Сімейного кодексу та положення відповідно до яких нормативно-правові акти мають відповідати положенням Кодексу. Також визначається, що Розділ V "Акти громадянського стану" Кодексу про шлюб та сім'ю України зберігає свою чинність у частині, що не суперечить Сімейному кодексу, до прийняття спеціального закону. Сама процедура державної реєстрації актів громадянського стану в Україні регулюється Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року N 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні".

11.2. Загальні принципи регулювання сімейних відносин

11.3. Здійснення сімейних прав і виконання сімейних обов'язків. Захист сімейних прав та інтересів

Здійснення сімейних прав - це реалізація учасниками сімейних правовідносин тих можливостей, які закладено у належних їм суб'єктивних сімейних правах. Деякі права учасників сімейних правовідносин є одночасно і їхніми обов'язками: батьки не лише мають право на особисте виховання дитини (ст. 151 СК), але й зобов'язані виховувати дитину з врахуванням інтересів дитини, поважати права дитини та її людську гідність (ст. 155 СК).

Учасник сімейних правовідносин здійснює свої права і виконує сімейні обов'язки самостійно. Сімейні права дитини чи особи, дієздатність якої обмежено, можуть здійснювати батьки, опікун, піклувальник (ч. 1 ст. 14 СК).

Низка сімейних прав та обов'язків здійснюється та виконується під контролем органу опіки та піклування, ст. 56 ЦКУ встановлює, що органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти певні правочини щодо ЇЇ майнових прав (ч. 2 ст. І 77 СК). Учасники сімейних правовідносин можуть домовитися між собою про порядок здійснення належних їм прав та обов'язків, зокрема укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим із них, хто проживає окремо від дитини (ч. 4 ст. 157 СК).

Захист сімейних прав має місце тоді, коли суб'єктивні сімейні права порушуються, не визнаються або оскаржуються. Суб'єктами права на захист сімейних прав та інтересів є самі учасники сімейних відносин. Сімейне законодавство покладає обов'язок щодо захисту сімейних прав та інтересів таких осіб на інших громадян. Захист прав та інтересів дитини здійснюють її батьки (ст. 154 СК). Якщо ж суб'єктивні права дитини порушують її законні представники, то дитина може самостійно звернутися за захистом своїх прав до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, а після досягнення 14 років - до суду (ст.ст. 18,152 СК).

У межах юрисдикційної форми захисту сімейних прав існує адміністративний (шляхом звернення із заявою до органу опіки та піклування) і судовий порядок. Участь органів опіки та піклування є обов'язковою при розгляді судом усіх справ, пов'язаних із вихованням дитини, спорів щодо визначення місця проживання дитини, справ про позбавлення батьківських прав і поновлення у батьківських правах (ч. 4 ст. 19 СК). Способи захисту сімейних прав та інтересів визначено у ч. 2 ст. 18 СК. СК передбачає 4 випадки застосування інституту позовної давності (ч. 2 ст. 72 СК; ч. 2 ст. 129 СК; ч. 3 ст. 138 СК; ч.3 ст. 139 СК).

Сучасна судова практика ставить перед адвокатом завдання вирішення низки нових актуальних питань сімейних спорів, наприклад: яким чином поділити не лише побутове майно, але й акції, паї чи частки в капіталі, або які особливості має шлюб, поділ майна, стягнення аліментів з іноземця.

11.4. Шлюб, його укладення і розірвання. Права та обов'язки подружжя. Ведення справ, пов'язаних з розірванням шлюбу.

11.5. Визнання шлюбу недійсним: підстави, порядок та правові наслідки. Спори, пов'язані з цими питаннями, юридична допомога адвоката