Розділ VI. Договір про надання правової допомоги

1. Повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суці повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії додаються судом до справи.

Частина 1 ст. 58 зі змінами, внесеними згідно з Законом № 2453-VI {2453-17 від 07.07.2010}, тобто з урахуванням змін у Законі "Про судоустрій та статус суддів", довіреність доповнюється словами "чи усною заявою довірителя із занесенням її до журналу судового засідання".

Пункт 3 ст. 26 Закону наголошує, що "Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом".

Що до конституційного судочинства процедура розгляду звернень конституційної юрисдикції не передбачає участі адвоката, чи сторони у справі. Процедура передбачає участь уповноваженого або представника за дорученням суб'єкта звернення, яке затверджується наказом або постановою, якщо це колегіальний орган - ініціатор звернення, таким може бути і адвокат.

У ст. 55 Закону "Про Конституційний Суд України" - "Учасники конституційного провадження" встановлює: "Учасниками конституційного провадження є суб'єкти права на конституційне подання і конституційне звернення, їхні представники, а також залучені Конституційним Судом України до участі у розгляді справи органи та посадові особи, свідки, експерти та перекладачі.

Неявка з поважної причини учасника конституційного провадження на пленарне засідання або на засідання Конституційного Суду України може бути підставою для відкладення розгляду справи".

У разі повторної неявки з поважної причини учасника конституційного провадження на пленарне засідання або на засідання Конституційного Суду України Конституційний Суд України може прийняти рішення про розгляд справи на відповідному засіданні за його відсутності.

У разі неявки без поважних причин учасника конституційного провадження Конституційний Суд України ухвалює рішення за його відсутності.

Стаття 26 завершується п. 4, у якому зазначено: "Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій".

Цим пунктом законодавець наголошує, що адвокат повинен неухильно дотримуватись закону та угоди про надання правової допомоги, порушення яких навіть із доброзичливих намірів, без узгодження (краще письмового) з клієнтом неприпустиме.

Нарешті зупинимось на загальній практиці укладення договору про надання правової допомоги, тобто на тому, про що не йдеться в жодному законі.

У 2007 р. авторові підручника зателефонували з "Юридичної газети" і запропонували підготувати актуальний та корисний, на його розсуд, матеріал. Без довгих роздумів було написано містку публікацію на тему укладення договору між адвокатом і клієнтом. Стаття на цілу полосу газети була опублікована без скорочень під трохи незграбним заголовком "Як адвокатові належить укладати угоду про правову допомогу та мати справу з потенційним клієнтом".

Чому була обрана саме ця тема? За 35 років адвокатської служби автор відкрив для себе і засвоїв на все життя ряд життєво професійних істин, дотримання яких дозволило пройти довгий адвокатський шлях достойно, хоча і не без болісних потрясінь.

Багаторічний досвід показує: переважна більшість адвокатського корпусу (особливо молоді адвокати) до укладення договору з клієнтом про надання правової допомоги ставиться не належно.

Для представника такої категорії усі справи "на одне лице". Він з хоробрістю, вартою кращого застосування, готовий до будь-якої справи, незалежно від спеціалізації, загальної складності та інших особливостей. Щоправда, нині і клієнт інший: він навчився думати, рахувати гроші і вміє спитати. Але бажання заробити якомога більше грошей не спиняє цих адвокатів від спокуси.

Адвокати - підприємці спростили процедуру укладення угоди, а відповідно, і якість своєї "допомоги" клієнту. Декотрі взагалі обходяться без такої "формальності", як договір з клієнтом. У кожного з них завжди під рукою купка копій ліцензії та ордерів без якогось обліку, і на кожну "послугу" у справі власна такса. Без квитанцій на отримання грошей і без будь-яких формальностей. Це дуже зручно з погляду зору сучасного адвоката "ремісника". Кінцевий результат у справі його не дуже цікавить і не хвилює.

З прийняттям Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" флібустьєрська адвокатура відійде, сподіваємося, у минуле, і до укладення договорів доведеться повернутися обличчям з усіма формальностями на кшталт: видача квитанцій на кожну отриману від клієнта копійку, надання клієнту звіту за його вимогою тощо.

Більшість адвокатів, за рідким винятком, розглядають процедуру укладення договору з клієнтом як пусту формальність, головне для них утримати за собою клієнта. Проте укладення угоди - це результат серйозної роботи, пов'язаної з вивченням особистості відвідувача, ознайомленням з обставинами, які привели його до юриста, визначенням його ставлення до обставин, характером інтересів і рівнем правомірності підходів клієнта до вирішення своїх проблем. Врешті, потрібно тверезо зважити, наскільки і як адвокат компетентний у питаннях, що цікавлять клієнта, і чи готовий іти на значні витрати часу задля оволодіння спеціалізацією майбутньої справи.

Саме такий підхід убезпечує адвоката від скарг, нарікань і більш складних непорозумінь з клієнтом. Перш ніж дати клієнтові згоду на співпрацю у його справі, потрібно досконало з'ясувати:

а) яким чином клієнт вийшов саме на вас;