Розділ III. Конституційно-правові засади адвокатури в Україні. Принципи діяльності

1) якщо є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні;

2) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов'язкової участі захисника;

3) умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу тощо;

4) якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.

Отже, заглибившись у норми процесуального права, ми дізнаємося, що адвокат у своїй професійній незалежності насправді дуже обмежений такими категоріями, як "адвокат зобов'язаний", "адвокат повинен". Тому розумно вчинить той адвокат, який у своїй професійній діяльності власну незалежність буде сприймати як підвищену персональну відповідальність за кожен свій крок на шляху до створення і зміцнення іміджу надійного професіонала і високо порядної людини.

4. Принцип конфіденційності

В роботі адвоката - це особлива категорія, один із стовпів, на яких тримається адвокатська професія. Людина звертається до адвоката по допомогу у вирішенні якоїсь важливої для неї правової проблеми. В інтересах отримання правильної консультації, правильного вирішення своєї проблеми людина вимушена відкривати адвокатові свої секрети, які вона приховує іноді від найближчих людей. Тепер вона повністю обеззброєна перед чужою, незнайомою людиною і повністю в її руках. Можна собі уявити, як розвивалися б події за відсутності такої сильної гарантії, як адвокатська таємниця. Тільки узаконений принцип конфіденційності дозволяє клієнту розкрити перед адвокатом усі найпотаємніші деталі своєї справи і вселяє упевненість, що все, що вона викладе перед своїм повіреним, залишиться під надійним захистом закону. Якщо хоч на мить припустити неможливе з наступного дня скасовується і перестає діяти принцип конфіденційності, адвокатура як інститут судозахисництва втратив би право на існування.

Стосовно дотримання принципу конфіденційності. Очевидно, цей принцип вводиться законодавцем на заміну узаконеного в КПК положення про адвокатську таємницю. На наш погляд, це помилковий крок як авторів проекту, так і законодавця. Поняття "конфіденційність" і "адвокатська таємниця", попри наявність деяких аналогій, суттєво різняться за своєю природою і змістом.

Конфіденційність означає визначену законом чи іншим правовим актом інформацію, яка характеризується у першу чергу обмеженістю доступу до неї певного кола осіб.

Зміст, обсяг та характер інформації, що надходить до адвоката від його підзахисного чи довірителя, не визначається законом чи іншим нормативним актом, а її безпосереднім власником. Ще задовго до виникнення поняття "конфіденційність" діяло і діє нині правило адвокатської таємниці. І якщо поняття адвокатської таємниці і містить ознаки конфіденційності, то останнє є абстрактним поняттям і не має на увазі якийсь конкретний вид діяльності.

Саме цим можна пояснити англо-американську практику, яка визнає два види конфіденції - privacy і secrecy.

У першому випадку йдеться про прерогативи особистості, в другому це - інформація для службового користування, що доступна обмеженому колу офіційних осіб фірми, корпорації, державного органу, громадської чи політичної організації. Суттєва відмінність поняття і суті адвокатської таємниці у тому, що вона поєднує у собі privacy і secrecy.

З одного боку, обов'язок дотримання адвокатської таємниці виникає як наслідок укладення договору адвоката з конкретним клієнтом, а з другого - дотримання адвокатської таємниці охороняється Законом.

Пункт 3 ст. 47 КПК встановлює: "Захисник без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю". Зауважимо, у цій нормі Закону вживається саме термін "адвокатська таємниця", але не конфіденційна інформація.

Трохи раніше ми вже згадували про гармонізацію Закону з іншими законодавчими актами. І в цьому питанні ми маємо достатньо підтверджень. Так, ст. 46 КПК встановлює, що "Документи, пов'язані з виконанням захисником його обов'язків, без його згоди не підлягають огляду, вилученню чи розголошенню слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом, а Захисник без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю.

Адвокату слід бути вкрай обережним у випадках, коли клієнт намагається перед патроном розкрити свої секрети, що не мають жодного відношення до справи і не несуть корисного навантаження в інтересах вирішення головного питання - захисту законних прав. Тим часом адвокат може стати носієм такої інформації, про яку говорять "менше знаєш, довше живеш". Наведу приклад із практики.

У кримінальній справі про великі розкрадання державного майна обвинувачуваний у період ознайомлення з матеріалами справи попросив адвоката передати дружині записку про те, що у схованці зберігаються "документи", пообіцявши щедро віддячити за послугу. Адвокат зрозумів, що йдеться про схованку грошей чи цінностей. Взявши таку записку, адвокат мимоволі став би посвяченим у секрет про місце можливого знаходження цінностей. Адвокат розсудливо відмовився від цієї місії, пообіцявши підзахисному попросити у слідчого дозволу про надання підзахисному побачення з дружиною. Він виконав свою обіцянку, а незабаром після побачення двоє слідчих із слідчої групи були відсторонені від справи, у зв'язку з тим, що вони в нічний час потай від керівництва слідчої групи кілька разів відвідували будинок підзахисного і знаходилися там тривалий час у пошуках (як потім з'ясувалося, не безрезультатних) прихованих обвинувачуваним грошей. Якби адвокат зважився на передачу записки, він став би володарем інформації про місце схованки "скарбу", а відтак і основним підозрюваним у причетності до зникнення грошей.

Кожен адвокат повинен твердо засвоїти, що його відповідальне ставлення до чужої конфіденційній інформації - це надійна гарантія уникнути неприємностей з цього приводу у майбутньому.

5. Уникнення конфлікту інтересів

Якщо принцип адвокатської таємниці у діяльності адвокатури в Україні веде свою історію ще з часів судово-правової реформи в Російській Імперії, а також від першого у незалежній Україні "Закону про адвокатуру", то принцип уникнення конфлікту інтересів - це новела у певному сенсі.