Розділ ІХ. Набуття права на заняття адвокатською діяльністю

Адвокат повинен формувати позицію, висловлювати думку, твердження, консультацію тощо таким чином і у такий спосіб, щоб їх сутність була зрозумілою тим, кому адресовано ці звернення та промови. Процесуальне законодавство України вимагає ведення судового процесу саме державною мовою. Слід зазначити, що не існує спеціальної окремої перевірки зі знань української мови. Висновок про відповідний обсяг рівень знання з української мови у претендента на набуття статусу адвоката робиться за підсумками кваліфікаційного іспиту.

Торкаючись мовного питання, слід виходити з положень Закону України "Про засади державної мовної політики", який набрав чинності з дня його опублікування. Ряд положень Закону торкається безпосередньо питань, які доводиться вирішувати адвокатам повсякчас. Наведемо декілька норм Закону, які регулюють порядок вирішення мовних питань у сферах найбільш актуальних для кожного адвоката.

Стаття 11. Закону "Про засади державної мовної політики" встановлює: "Мова роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування" встановлює:

1. Основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, в роботі, діловодстві і документації місцевих органів державної влади і органів місцевого самоврядування може використовуватися регіональна мова (мови). У листуванні цих органів з органами державної влади вищого рівня дозволяється застосовувати цю регіональну мову (мови).

2. Держава гарантує відвідувачам органів державної влади і органів місцевого самоврядування надання послуг державною мовою, а в межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 3 цього Закону, - і цією регіональною мовою (мовами). Необхідність забезпечення такої гарантії має враховуватися при підборі службових кадрів.

3. Посадові та службові особи зобов'язані володіти державною мовою, спілкуватися нею із відвідувачами, а в межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, з відвідувачами, що вживають регіональну мову (мови), - цією регіональною мовою (мовами). Особам, що вживають регіональну мову (мови), забезпечується право подавати усні чи письмові заяви та отримувати відповіді на них цією регіональною мовою (мовами).

Стаття 17 "Мова юридичної допомоги" стосується безпосередньо адвокатської роботи: "Адвокат надає юридичну допомогу фізичним і юридичним особам державною мовою або іншою мовою, прийнятною для замовника". Це формулювання викликає низку запитань. Як, наприклад, вчиняти адвокатові, коли відвідувач послуговується лише таджицькою чи перською мовою? Залишається сподіватись, що таких казусів буде небагато, однак практика знає такі випадки.

У стаття 14 "Мова судочинства" зазначено:

1. Судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

2. Професійний суддя повинен володіти державною мовою. У межах території, на якій відповідно до умов частини третьої статті 8 цього Закону поширена регіональна мова, держава гарантує можливість здійснювати судове провадження цією регіональною мовою (мовами). Необхідність забезпечення такої гарантії має враховуватися при доборі суддівських кадрів.

3. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

4. Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини (мов), у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат.

5. Слідчі і судові документи складаються державною мовою.

6. Слідчі і судові документи відповідно до встановленого процесуальним законодавством порядку вручаються особам, які беруть участь у справі (обвинуваченому у кримінальній справі), державною мовою, або в перекладі їх рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють.

Мова досудового розслідування, дізнання і прокурорського нагляду регулюється ст. 15 цього Закону.

Мовою роботи та актів з питань досудового розслідування, дізнання і прокурорського нагляду в Україні є державна мова. Поряд із державною під час проведення досудового розслідування, дізнання та прокурорського нагляду можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин України, інші мови. Кожна особа має право бути невідкладно повідомлена мовою, яку вона розуміє, про мотиви арешту чи затримання і про природу та причини звинувачення проти неї і захищати себе, користуючись цією мовою, у разі необхідності, з безкоштовною допомогою перекладача.

Слід мати на увазі, що вже внесено зміни до цього Закону у зв'язку з прийняттям Закону України "Про референдуми" від06.11.2012 №5475-УІ.

До стажу роботи за спеціальністю юриста включається перебування на посадах судді, прокурора, слідчого, юрисконсульта, нотаріуса, а також інших посадах, які відповідно до кваліфікаційних вимог потребують наявності вищої юридичної освіти, як підстави для заняття такої посади. Тривалість стажу визначається після здобуття вищої юридичної освіти з присвоєнням кваліфікації не нижче бакалавра.

За роз'ясненням № 1У/14-2-10 Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України від 9 вересня 2005 р. регіональні Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури мають право вимагати докази того, що стаж роботи на посаді юриста набуто після здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр".

Згідно з роз'ясненням ВККА, як виняток, стаж роботи в галузі права може набуватися в період навчання у вищому навчальному закладі третього і четвертого рівня акредитації упродовж останнього року навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем "спеціаліст".