РОЗДІЛ VI. СКЛАДАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДОКУМЕНТІВ

У зв'язку з підозрами щодо однобічності суду представник відповідача подав ґрунтовні письмові пояснення та витребувані судом додаткові докази, з вказівкою про те, які обставини підтверджує кожен із наданих доказів. Було також заявлено клопотання про додатковий допит позивачки та проведення звукозапису. В цій ситуації адвокат, який представляв по довіреності інтереси відповідача, визнав за потрібне проведення звукозапису. Разом з тим у поясненнях і клопотаннях про приєднання доказів не було жодного натяку на необ'єктивність суду.

Адвокат відповідача в цій ситуації діяв правильно. Підозри щодо суду ґрунтувалися лише на припущенні, незаперечних доказів упередженості суду не було, а навідні запитання могли бути випадковими. Таким чином, підстав для відводу не було. Разом з тим суддя зрозумів дії адвоката, який підтвердив надані докази ґрунтовними письмовими поясненнями, і ухвалив законне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У позовній заяві наводять перелік документів, що додаються до заяви. У переліку вказують повну назву документа. Наприклад, "Платіжне доручення № 17 на суму 70 тис. грн від 10 серпня 2004 року", "Товарно-транспортна накладна № 000332 від 12 лютого 2003 року", "Договір оренди нежитлового приміщення № 07 від 20 травня 2002 року". В американській практиці кожному доказу присвоюють певний номер Наприклад, у наведеному випадку це могло б бути викладено так: доказ № 1 - наказ про звільнення з роботи; доказ № 2 - наказ про прийняття на роботу тощо. Така нумерація могла би бути доцільною і в українській практиці, якщо справа багатоепізодна і містить численні докази (накази, рішення, накладні, довідки, акти тощо).

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати подання. Дата є важливим реквізитом заяви, а тому її потрібно вказувати точно і обов'язково. У судовій практиці траплялись випадки, коли суддя постановляв ухвалу про усунення недоліків, які полягали в тому, що у позовній заяві була відсутня дата. У цьому випадку формалізм суду є виправданим. Позовна заява має відповідати вимогам закону, й у цьому питанні немає дрібниць.

До позовної заяви додаються документи (в оригіналі), що підтверджують сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Якщо позов пред'явлено на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, у заяві має бути зазначено підстави такого звернення з посиланням на відповідну норму закону.

Якщо заява подається адвокатом або іншою особою, які виступають як представники, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, (договір), що підтверджує його повноваження. Якщо поданню позовної заяви передувало звернення про забезпечення доказів або позову, позовна заява має містити відомості про забезпечення доказів або позову.

Якщо позивач звільнений від сплати судового збору, то на цю обставину він має вказати у позовній заяві з посиланням на конкретну норму закону, що надає таку пільгу.

Позивач має долучити до заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Правила щодо подання копій не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтва, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Відповідно до традиції вважається, що цим полегшується доступ до суду таких позивачів. Слід зауважити, що така позиція лише ускладнює роботу суду, якому потрібно самому виготовити копії цих документів або запропонувати зробити ці копії для себе відповідачу. Доступ до суду в такий спосіб не полегшується.

Адвокати, інші юристи, які надають правову допомогу позивачам, мають взяти за правило з поданням позовної заяви надавати суду копії документів у всіх випадках, зокрема передбаченому ст. 120 ЦПК. Отже, під час підготовки позовної заяви адвокат має організувати роботу так, щоб максимально полегшити роботу суду. Суд обов'язково ці старання оцінить.

Заслуговує на увагу і надання копії документів, позовної заяви не тільки у письмовому вигляді, а й на електронних носіях, що полегшило б роботу суддів у виготовленні рішень. І хоча законом надання копії позовної заяви на електронних носіях не передбачено, ця пропозиція заслуговує на увагу. Такі дії не є порушенням процесу, але друга сторона повинна мати право на ознайомлення із змістом поданої електронної копії документа. На практиці такі дії, передусім у господарських судах, є поширеними, й у цьому немає нічого негативного. По суті, це є фактичною процесуальною діяльністю, яка полегшує роботу суддів з написання рішень, ухвал, постанов. Офіційного визнання така практика з боку Верховного Суду поки що не одержала, втім це питання часу. Було б правильним і розумним увести таке правило безпосередньо до тексту ЦПК, однак законодавець, а точніше, автори проекту ЦПК на це не наважилися.

Зіставлення та порівняння ст. 120 та 131 ЦПК дає підстави для висновку, що позовна заява може бути подана тільки з тими документами, подання яких обов'язкове: про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також, у деяких випадках, довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. Відповідно до ст.

121 ЦПК суддя залишає заяву без руху тільки у випадках, якщо не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Або якщо заява за формою і змістом не відповідає вимогам ст. 119, 120 ЦПК. Якщо ж узяти до уваги і ст. 82 ЦПК, позивач може подати клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У цьому разі позовна заява може бути подана і без сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення позову. Суд буде змушений або задовольнити питання про відстрочення виплат судового збору, або відмовити та надати строк для його оплати.

До змісту позовної заяви входять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та докази, якими підтверджуються викладені обставини.

Неможливо точно визначити, як формується внутрішнє переконання судді. Як правило, суддя шукає найпростішого виходу з правової ситуації. Тому дуже важливими є пояснення сторін, де суддя для себе визначає напрям судового слідства, а нерідко й особисті симпатії й антипатії до тієї чи іншої сторони. І не треба звинувачувати суддю в упередженості. Це трапляється поза його бажанням - за законами психології.

Навіть досвідчений суддя, допитуючи позивача, який не дуже ясно уявляє вироблену правову позицію, мимоволі може перевести стрілки справи у зовсім інший бік і вивести з-під удару певну особу або організацію. Таким чином, судді знають, що підставу позову визначає позивач, але шляхом допиту можуть дезорієнтувати його і спрямувати у зовсім іншому напрямі. Адвокати мають знати це і бути готовими до такого повороту подій. Для цього потрібно завчасно переговорити зі своїм клієнтом, знову визначаючись з підставами позову. До позовної заяви додають клопотання про виклик у суд свідків, забезпечення доказів та позову тощо. Якщо справа складна або адвокат має намір точно слідувати вимогам ст. 119 ЦПК, він може поділити позовну заяву на підрозділи за реквізитами, які вказано у цій статті. Наприклад, вказати:

1) обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та викласти ці обставини;

2) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, подання переліку цих доказів, їх основний зміст, значення для справи та вказівка на те, які обставини конкретний доказ підтверджує;

3) зміст позовних вимог.

Такий поділ дозволяє судді швидко перевірити наявність реквізитів позовної заяви, втім певною мірою порушує логічну стрункість її викладу.