Розділ 4. ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ГОСПОДАРСТВ У СИСТЕМІ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ (90-ті роки XX - початок XXI ст.)

2) економіка знань ("економіка інтенсивного застосування знань", "заснована на знаннях економіка"). Знання стали не лише самостійним чинником виробництва, але й провідними в їх системі. Багатство - це володіння капіталом знань. Знання швидко створюються (подвоєння знань відбувається кожного десятиліття), накопичуються і знецінюються. їх творцями та поширювачами є товариства, засновані для знань, члени яких продукують і поширюють знання через звичайні організації для зовнішніх товариств. За умови збереження значення традиційних чинників виробництва все більше ціну компаній формують ідеї, кваліфікація персоналу, обробка інформації, вміння створювати нові знання, впроваджувати їх в організаційних і технічних системах. У загальній сумі продуктивного капіталу та ВВП частка нематеріальних активів (витрат на створення знання і людського капіталу) перевищують цінність матеріальних активів;

3) поєднання знань та інформації, що базуються на комунікаційній інфраструктурі. Інформація та знання є чинниками виробництва, утворюють органічну єдність: знання поширюються через систему інформації, водночас зміст інформації становлять знання. Вони породжують новий тип технологій - інформаційно-комунікаційний.

Американські дослідники нової економіки - Р. Аткінсон та Д. Корріа - визначають такі риси нової економіки:

o заснована на знаннях, що змінює структуру зайнятості;

o є глобальною, що трансформує модель конкуренції та міжфірмових зв'язків;

o є підприємницькою, що становить альтернативу традиційним організаційним підходам до бізнесу;

o породжена інформаційними технологіями, внаслідок чого стає перманентно інноваційною, що якісно змінює структуру економіки як такої1.

Таблиця 4.5 демонструє абсолютний контраст між основними рисами "старої" й нової економіки. Наведені відмінності відображають загальний концептуальний погляд на ті риси економіки, яка постала завдяки інформаційній революції.

Таблиця 4.5. Порівняння "старої" й нової економіки

Однак якщо інформаційна революція настільки сильно змінює економіку, то такі зміни повинні бути відчутними на її макро- та мікрорівнях.

Щодо макроекономічного рівня трансформацій, викликаних новою економікою, то більшість сучасних досліджень дотримуються позицій, що:

o зростання значення сфери послуг призводить до зниження коливань ділового циклу;

o динаміка ВВП стає погано прогнозованою в силу неможливості спрогнозувати інтенсивність потоку інновацій та швидкість перетворення винаходів та відкриттів у ринковий продукт;

o обернений характер між інфляцією та безробіттям втрачає сенс, оскільки економіка стає більш гнучкою завдяки відходу від масового виробництва та послаблення значення жорстких ієрархічних структур організації та управління, послабленням ролі централізованого встановлення зарплат завдяки заміні організованої праці підприємницькими зв'язками типу мережі;

o економічне зростання може не супроводжуватись пришвидшенням інфляції завдяки позитивним шокам продуктивності, конкуренції та покращанню глобальної алокації ресурсів;

o зростання продуктивності стає постійним, але воно залежить від того, наскільки нові винаходи потрапляють під дію зовнішніх ефектів мережі, або ж наскільки симетрично відбувається поширення інновацій у суспільстві. Водночас неперервне зростання продуктивності праці внаслідок швидкої інформатизації суспільства ставиться під сумнів. Фраза Р. Солоу в середині 90-х років стала крилатою: "Ми скрізь бачимо досягнення нової економіки, окрім статистики продуктивності праці". Проте більшість дослідників схиляється до думки, що між інноваціями та підвищенням продуктивності існують лаги, а конкуренція може маскувати позитивні зрушення у продуктивності. Зміна структури зайнятості також сприяє маскуванню статистичного підтвердження підвищення продуктивності;

o дилема між споживанням та заощадженнями як основою інвестиційного розвитку може бути легко подолана завдяки розвитку фінансового сектору. Це означає, що швидке зростання ВВП можливе навіть за зниження рівня національних заощаджень. Головне, щоб інновації знаходили можливості для фінансування. Глобальна фінансова інтеграція тут відіграє провідну роль.

На мікроекономічному рівні трансформації, викликані новою економікою, зводяться до такого:

o інноваційний продукт передбачає значну складову доданої вартості, сформованої за рахунок наукових досліджень та дослідно-конструкторських робіт минулих періодів. Результати новітніх досліджень у сфері фундаментальних наук дедалі більше стають значимими порівняно із результатами виключно прикладних досліджень. Успіх на ринку дедалі більше визначається доступом до нових знань, які швидко старіють;

o життєвий цикл продукції нової економіки, як правило, є досить короткий;