Розділ «6.4. Становлення класичної політичної економії»

Ф. Кене розробив методологічні основи теоретичної системи фізіократизму, яка охоплює: теорію "природного порядку", теорію чистого продукту, теорію капіталу, теорію кругообороту багатства (суспільного відтворення).

Розробляючи теорію "природного порядку", Ф. Кене розглядав економіку як живий організм, розвиток якого має об'єктивний і закономірний характер, розрізняв у ньому здоров'я (норму) і хворобу (патологію). Вважав, що здорове суспільство перебуває у рівноважному стані, хворе - у нерівноважному, тому необхідно створювати умови для досягнення економічної рівноваги. Стверджував, що правовою основою природного порядку є фізичні та моральні закони держави, приватний інтерес є складовою загального суспільного інтересу, а захисником - монарх-просвітитель як уособлення державної влади.

Чистий продукт - багатство, яке формує дохід нації, це надлишок вартості продукту, створеного у землеробстві, над витратами виробництва. Зростання багатства відбувається лише у сільському господарстві, єдиній галузі, де обсяг виробленого багатства перевищує споживання. В інших галузях сировинні матеріали сільського господарства лише переміщуються або переробляються. Створює чистий продукт не праця сама по собі, а земля і природа, які допомагають праці створювати багатство. Чистий продукт є даром природи, його формою є рента, яку отримують власники землі. Землеробська праця - це єдина продуктивна праця, інші види праці корисні, але "безплідні", непродуктивні.

Ф. Кене вперше обґрунтував положення про капітал, використовуючи термін "аванс". Виокремлював "щорічні аванси" (за сучасною термінологією - оборотний капітал), до яких відносив усі необхідні витрати впродовж одного виробничого циклу (річного), та "первісні аванси" (за сучасною термінологією - основний капітал) - все, що використовується у сільському господарстві впродовж кількох виробничих циклів. Довів, що відбувається безперервний циклічний оборот капіталу. Вперше в економічній науці виокремив два види витрат: разові та поточні.

(Теорія суспільного відтворення) аналізує процес кругообороту виробничого капіталу і сукупного продукту. Вперше відповідну схему побудував англійський економіст Р. Кантільйон у праці "Дослідження природи торгівлі в цілому" (1756). Ф. Кене у праці "Економічна таблиця" (1758) розглядав процес відтворення та обороту не у вигляді окремих актів купівлі-продажу, а як виявлення основних народногосподарських про порцій економічного розвитку, процес обміну продуктів виробництва між галузями народного господарства та основними класами суспільства: продуктивним класом (селяни та фермери, які обробляють землю), класом землевласників (поміщики, король, церква - всі, хто отримує щорічний чистий продукт землеробства) і "безплідним", або непродуктивним (усі громадяни, діяльність яких не пов'язана із сільським господарством). Отже, в економічній таблиці представлена трисекторна модель народного господарства, де між секторами (класами) відбувається перерозподіл валового національного продукту, аналіз якого зроблено відповідно до річного циклу сільськогосподарських робіт. Продукт, вироблений різними класами суспільства, обмінюється і розподіляється так, щоб кожний клас постійно мав необхідне для своєї діяльності. Таблиця Ф. Кене - перший науковий аналіз кругообороту господарського життя, тобто суспільного відтворювального процесу в грошовій та натуральній формах.

Створюючи економічну таблицю, Ф. Кене використав метод абстракції, зробивши такі узагальнення: ціни стабільні протягом року; всі доходи витрачаються на споживання; купівля та продаж усередині кожного класу не беруться до уваги; економіка як замкнута система без впливу зовнішньої торгівлі, вся земля обробляється фермерами, які її орендують і сплачують ренту землевласникам; промислові товари виробляються ремісниками. Схема кругообороту багатства подана на рис. 6.1.

В економічній таблиці Ф. Кене виходив із того, що вартість щорічного продукту сільського господарства становить 5 млрд ліврів і складається з трьох частин:

1) "чистого продукту" в сумі 2 млрд ліврів;

2) частини вартості "первісних авансів" (основного капіталу), що переноситься на новостворену продукцію в сумі 1 млрд ліврів;

3) доходу фермерів у 2 млрд ліврів, які дорівнюють видаткам "щорічних авансів" (оборотного капіталу) і функціонують у вигляді предметів праці, готової продукції (1 млрд ліврів) та грошових коштів, зокрема для забезпечення життєвих потреб (1 млрд ліврів).

Ф. Кене окремо підрахував також вартість продукту, створеного "безплідним" класом, який становить 2 млрд ліврів, за натуральною формою це різні промислові вироби. Разом вартість сукупного суспільного продукту становить 7 млрд ліврів (5 + 2).

Процес кругообороту річного продукту відбувається так:

o на початок сільськогосподарського року валовий річний продукт, отриманий у сільському господарстві, становить б млрд ліврів. З них чистий дохід у сумі 2 млрд фермери передали землевласникам у вигляді ренти за користування землею. Виробничі витрати становлять 3 млрд ліврів, з них 2 млрд ліврів використовуються на оборот ний капітал (1 млрд на предмети праці та 1 млрд на забезпечення життєвих потреб). На 1 млрд ліврів фермери купують у "безплідного" класу засоби праці, необхідні для заміни основного капіталу;

Рис. 6.1. Кругооборот багатства за Ф. Кене

o землевласники, маючи дохід-ренту за попередній рік у сумі 2 млрд ліврів, купують у фермерів продовольство на 1 млрд ліврів і у "безплідного" класу - промислові вироби на 1 млрд ліврів;

o клас "безплідних", отримавши від продажу промислових виробів 2 млрд ліврів, купує у фермерів необхідне для життя продовольство на 1 млрд ліврів і сировину, потрібну для продовження промислового виробництва - також на 1 млрд ліврів.

У результаті цих взаємодій на початку нового сільськогосподарського року ситуація повертається до вихідного моменту. Щорічно виробничий клас відтворює 5 млрд ліврів за допомогою 2 млрд ліврів щорічних витрат на визначеній території.

Ф. Кене зробив висновок, що оскільки "чистий продукт" споживають лише землевласники, вони мають бути основними платниками податків в обсязі третини доходу. Він виступав за запровадження єдиного податку.

Схема відтворення всього сукупного продукту, незважаючи на деяку обмеженість і недосконалість, є значним внеском у розвиток класичної економічної теорії. її використовували подальші покоління економістів, зокрема під час вивчення економічних циклів, господарської кон'юнктури, процесів відтворення (реалізації).

(1727-1781) - державного діяча, філософа-просвітителя, економіста-фізіократа - сформувалися під впливом прогресивних ідей Д. Дідро, Ж. д'Аламбера та інших авторів "Енциклопедії".