Розділ «6.2. Становлення ринкового господарства у країнах Європейської цивілізації. Розвиток меркантилістської доктрини»

Історія економіки та економічної думки

Промисловий розвиток характеризувався втратою значення ремесла як домінантної форми виробництва, зростанням ролі кустарної та мануфактурної організаційних форм виробництва (остання запанувала у XVIII ст.).

Важливим чинником промислового розвитку були міжгалузевий і внутрішньогалузевий поділи праці. Виникли нові галузі, професії, поглибилася спеціалізація. В ХУЛІ ст. у ремеслі виокремлювалося понад 200 спеціальностей, зріс рівень професійної кваліфікації робітників.

У своєму розвитку промисловість проходить такі стадії: від дрібнотоварного виробництва до простої капіталістичної кооперації; від простої капіталістичної кооперації до мануфактури; від мануфактури до фабрики.

Упродовж XVI-XVIII ст. на основі простої капіталістичної кооперації праці виникли великі майстерні та сформувалася кустарна промисловість. У містах вона розвивалася на основі перетворення майстра із самостійного підприємця на виробника продукції і появи скупників - посередників між виробником і споживачем; у селах кустарна промисловість формувалася на базі промислів (текстильних, деревообробних, залізорудних, виробництва будівельних матеріалів).

Мануфактурна промисловість утвердилася на основі складної капіталістичної кооперації ручної інструментальної праці. Мануфактура - підприємство, засноване на ручній техніці та складній кооперації праці, вільнонайманій робочій силі. Основні типи мануфактур: а) гетерогенна, коли виготовлення продукту передбачало виробництво окремих часткових продуктів (наприклад, деталей для годинників); б) органічна, коли продукт виготовляли у процесі послідовних часткових операцій; в) розпорошена (децентралізована), коли виробничі операції здійснювалися робітниками вдома за умови забезпечення їх засобами виробництва, а збував вироби підприємець; г) централізована - на основі територіальної єдності виробництва, що утвердилася у другій половині XVII ст.; д) змішана, що поєднувала ознаки попередніх.

Становлення мануфактур відбувалося трьома шляхами: 1) торговельний або банківський капітал підпорядковував виробництво; 2) виробник ставав підприємцем; 3) мануфактуру засновувала держава. Переваги й економічне значення мануфактурного виробництва полягали в техніко-технологічному вдосконаленні, спеціалізації виробників, підвищенні інтенсивності та продуктивності праці, зростанні прибутку, створенні матеріальних передумов для машинного виробництва. З розвитком промисловості кількісно зростав робітничий клас, зменшувалася заробітна плата, величину якої регулювала держава в інтересах підприємців.

У сільському господарстві становлення ринкових відносин відбувалося повільніше, ніж у промисловості.

Для аграрного розвитку був характерний дуалізм: у Західній Європі розвивалися ринкові відносини, у Східній і Центральній - відбувся перехід від чиншевої до фільварково-відробіткової системи господарства. Наприкінці XVIII ст. функціонували такі системи розвитку сільського господарства, як селянська, підприємницька, кріпосна.

Розвиток сільського господарства був важливим джерелом первісного нагромадження капіталу, яке мало конкретно-історичні форми в окремих країнах: англійський - радикальний; французький - континентальний; центрально-східноєвропейський - на основі феодально-кріпосницької системи господарства.

В Англії процес первісного нагромадження капіталу набув форми радикального землеустрою (обгороджування) і отримав назву аграрного перевороту. Утвердився аграрний капіталізм, для якого були характерні велика земельна власність капіталістичного типу, підприємницьке господарювання, використання найманої робочої сили. Селянські господарства були знищені.

У країнах Західної Європи завершилося формування приватної земельної власності шляхом скасування станової монополії феодалів на землю та умовного характеру права власності. Земля стала об'єктом купівлі та продажу. Формування дрібної селянської власності (за статистикою того часу - до 50 га землі) відбувалося повільно. Процес її утвердження завершився лише в середині XIX ст. Феодальна земельна рента еволюціонувала у капіталістичну ренту й оренду. Використовувалася наймана робоча сила. Формувалася нова організаційна структура господарювання. Феодальний маєток, діяльність якого була засобом реалізації в основному натурально-споживчих потреб власника землі, перебудовувався на підприємницьку структуру, що забезпечувала одержання прибутку. Аграрна структура характеризувалася співіснуванням великих феодальних маєтків і дрібних трудових селянських господарств, що кількісно переважали, але не забезпечували розширеного відтворення, та сільськогосподарських ферм - агропідприємницьких господарств.

Зберігалася доіндустріальна технічна основа (плуг з конем, борона, коса, серп). Почали використовувати нові технології: меліорації земель, удосконалення системи підживлення, зміцнення структури посівних площ шляхом поширення технічних і кормових культур) городництва і садівництва, нові сівозміни (багатопілля, травосіяння), використання сортового насіння, впровадження стійлової відгодівлі худоби. Розвивалися галузева і територіальна спеціалізація, селекційна та племінна справа. Формувалася тваринницько-рослинницька виробнича структура сільського господарства. Зросли валові обсяги сільськогосподарської продукції, її товарність.

Активно розвивалася сфера торгівлі та послуг.

Формувався ринок за територіальною належністю - національний, європейський, світовий; за структурою - товарів, капіталу, праці. Морська торгівля переросла в океанську. Зросли масштаби міжнародних ярмарків. Створювалися національні торгові компанії. В XVI ст. виникли товарні біржі - нові форми організації торгівлі (представляли лише взірці товарів). Фінансові відносини характеризувалися започаткуванням складання державних бюджетів, появою державного боргу, розміщенням державних облігацій серед населення, становленням централізованої системи прямих і непрямих податків. Оподаткування зберігало становий характер. Розвивалася страхова справа. Формувалася сучасна банківська система і окреслилися її базові функції: депозитарна, кредитна, посередницька щодо платежів і здійснення розрахунків між суб'єктами господарської діяльності, валютна. Банки забезпечували безготівковий грошовий обіг, застосовували індосамент, що означало виникнення грошей, забезпечених депозитами. Банк Ліона ще в XV ст. уперше прийняв акцепт комерційних векселів; банк Венеції увів у Європі паперові гроші; банк Стокгольма став першим емісійним банком, у 1650 р. випустивши сертифікати на депозити у золотих монетах, які були кредитними документами на пред'явника і перебували в обігу нарівні з грішми на всій території держави. Банк Англії у 1694 р. вперше випустив банкноти сучасного зразка, поєднав емісію з обліком комерційних векселів. У Антверпені (Нідерланди) у 1531 р. засновано фондову біржу. Вона виникла як товарна, але швидко перетворилася на місце торгівлі цінними паперами (акціями, векселями, облігаціями), валютою різних держав, що свідчило про розвиток міжнародного кредиту. Фондовий ринок у сучасному розумінні з'явився лише у кінці XVI ст. із посиленням емісійної активності держави і появою акціонерних компаній. Напрям зовнішньоекономічної діяльності країн визначала політика протекціонізму, спрямована на підтримку розвитку національної економіки.

Національне багатство стало виражатися грошима - загальним еквівалентом товарної економіки. Національний і світовий економічний розвиток у XVI-XVII ст. визначав торговельний капітал, у XVIII ст. - промисловий. Відбувався перехід від замкнутого грошового господарства міст до національних ринків та національних грошових систем. Середньовічні феодальна корпоративність і регламентація економічного розвитку були замінені державним втручанням в економічне життя, підтримкою національної промисловості та експансії національного торговельного капіталу на основі теорії та практики меркантилізму і політики економічного протекціонізму. В другій половині XVIII ст. в Англії та Франції набули поширення ідеї економічної свободи та невтручання держави у розвиток виробництва і торгівлі.


Меркантилізм, теоретико-методологічні характеристики


В умовах панування торговельного капіталу в XVI-XVII ст. у країнах Західної Європи економічна думка панувала у формі меркантилізму - першої в історії економічної думки спроби теоретично обґрунтувати господарські процеси, пов'язані з переходом від простого товарного виробництва до підприємницького. Це економічна філософія торговців, банкірів і державних діячів, які у різних творах розглядали пропозиції та рекомендації щодо нагромадження багатства у країні та економічної ролі держави. Поняття "меркантилізм"1 з'явилося у другій половині XVIII ст. у працях А. Сміта і Ф. Кене, які критикували ці економічні погляди.

Сучасна економічна наука розглядає меркантилізм, по-перше, як національну економічну політику держави, спрямовану на збільшення багатства країни, по-друге - як першу концепцію економічного зростання та підвищення національного добробуту шляхом примноження багатства держави у сфері обігу.

Меркантилізм як систему економічних поглядів характеризують певні теоретико-методологічні засади.

o Предметом дослідження було багатство нації, зокрема сфера обігу, де створюється багатство. Аналізувалися питання організації внутрішньої та зовнішньої торгівлі, регулювання валютних курсів, грошових потоків, організації кредиту. Сфера виробництва (промислового та сільськогосподарського) вважалася матеріальною умовою розвитку торгівлі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюка В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „6.2. Становлення ринкового господарства у країнах Європейської цивілізації. Розвиток меркантилістської доктрини“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • 1.2. Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни

  • 1.3. Проблеми періодизації історії економіки та економічної думки. Цивілізаційна парадигма суспільного розвитку

  • 1.4. Мета і завдання навчальної дисципліни "Історія економіки та економічної думки"

  • Частина І. Господарство первісних суспільств. Господарство та економічна думка суспільств доіндустріальних ранніх і традиційних цивілізацій

  • Розділ 3. Господарство та економічна думка суспільств ранніх цивілізацій

  • Розділ 4. Господарський розвиток та економічна думка суспільств традиційних (регіональних) цивілізацій у VIII ст. до н. е.- V ст. н. е. становлення суспільств східної та західної цивілізацій

  • 4.4. Розвиток господарства на території України в "осьовий час". Господарство давніх слов'ян

  • Розділ 5. Господарство та економічна думка суспільств середньовічної Європи (кінець V-XV ст.)

  • 5.2. Господарство та економічна думка держав Західноєвропейської цивілізації

  • 5.3. Розвиток феодальної системи господарства на українських землях (VI-XV ст.). Пам'ятки економічної думки

  • Частина II. Становлення та розвиток ринкового індустріального господарства в суспільствах європейської цивілізації та їх відображення в економічній думці (XVI - початок XX ст.)

  • 6.2. Становлення ринкового господарства у країнах Європейської цивілізації. Розвиток меркантилістської доктрини
  • 6.3. Особливості первісного нагромадження капіталу та меркантилізму в провідних країнах Західної Європи і США

  • 6.4. Становлення класичної політичної економії

  • 6.5. Виникнення соціалістичних ідей. Економічні ідеї раннього утопічного соціалізму.

  • Розділ 7. Утвердження ринкового господарства та його особливості в окремих країнах європейської цивілізації (кінець XVIII - середина XIX ст.). Економічна думка про суть та функціонування ринкової економіки

  • 7.3. Розвиток соціалістичних економічних ідей

  • Розділ 8. Становлення ринкових форм господарства та економічна думка України в XVI - середині XIX ст.

  • 8.3. Меркантилізм у суспільно-економічній думці України. Започаткування основних засад демократичної течії української суспільної думки

  • 8.4. Господарство України в останній третині XVIII-середині XIX ст.

  • 8.5. Поширення ідей економічного лібералізму в суспільній економічній думці. Розвиток класичної політичної економії

  • Розділ 9. Господарство провідних суспільств європейської цивілізації в умовах монополізації ринкової економіки в останній третині XIX - на початку XX ст. Розвиток економічної думки

  • 9.3. Втрата Великою Британією світового економічного лідерства. Кембриджська школа неокласики

  • 9.4. Перетворення США на провідну індустріальну державу світу. Американська школа неокласики

  • 9.5. Індустріальний розвиток Німеччини. Розвиток історичної школи. Соціальний напрям політичної економії як передумова появи інституціоналізму

  • 9.6. Економічний розвиток Франції

  • Розділ 10 Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрями економічної думки в Україні (кінець XIX - початок XX ст.)

  • 10.2. Основні напрями економічної думки в Україні. Місце української економічної думки у світовій економічній теорії

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи