Проводити антинаркогенну виховну роботу слід цілеспрямовано, виходячи із реального життя у вищому навчальному закладі, використовуючи різноманітні методи і способи.
До методів загальної профілактики щодо вживання наркогенних речовин відносять лекції, кіно- та відеолекторії, бесіди; ігри, конкурси, вікторини; соціально-психологічні тренінги; підготовку і публікації статей у періодичній пресі, проведення теле- і радіопрограм; соціальну рекламу: буклети, відеокліпи; масові заходи: концерти, шоу, дні боротьби із "зеленим змієм" тощо.
Під час використання методів педагогічної профілактики наркогенних звичок важливо підбирати переконливі факти, які б сприяли ефективному формуванню у студентів несприйнятливості до вживання тютюну, алкоголю і наркотиків. Досвід і педагогічні дослідження І. Халіна, М. Георгі, В. Сінюгіна переконують, що при цьому доцільно дотримуватись таких вимог: використання фактів мусить мати конкретизуючу профілактичну мету; негативні факти повинні відповідати не лише профілактичним, а й загальноосвітнім виховним завданням; профілактичні факти мають бути представлені в емоційній формі та відповідати соціальному прагненню студентів до гуманізму, співчутливого ставлення до хворих і непримиренності до розповсюджувачів наркогенних речовин; діяти згідно з принципом типологізації фактів і в той же час – умов їх конкретизації; профілактичні факти повинні сприяти накопиченню морально- практичного досвіду ведення здорового способу життя.
У профілактиці вживання наркогенних речовин важливе місце належить посиленій індивідуальній роботі зі студентами, які виявляють підвищений інтерес до тютюну, алкоголю та наркотиків. Фахівці вважають, що в роботі з такою категорією молоді ефективним засобом є емоційно-стресова психотерапія шляхом творчого самовираження. Фундатор вчення про стрес, канадський паталог Ганс Сельє стверджує, що стрес – це пристосувальна за своєю сутністю напруженість сил організму, яка може нашкодити, а може стати цілющою. Профілактика творчим самовираженням є одним із найефективніших методів. Його мета – допомогти людині стати духовно багатшою, усвідомити свою індивідуальність, знайти корисне застосування своїх здібностей і, врешті- решт, блокувати потяг до вживання наркогенних речовин. Існує кілька таких методик профілактики вживання наркогенних речовин творчістю.
• 1. Профілактика створенням власних творів. Ідеться не про шедеври мистецтва, а про твори, в яких виражена індивідуальність особистості. Це можуть бути спогади, фотографії, слайди, в яких відображені настрій чи точка зору автора.
• 2. Профілактика творчим спілкуванням з природою. Використання цього прийому вимагає володіння молодою людиною мінімумом знань про природу, сформованого уявлення про благородний вплив природи на людину, вміння сприймати й відчувати природу по-своєму.
• 3. Профілактика творчим спілкуванням з літературою, мистецтвом, наукою. Вона передбачає використання музичних творів, поезії, слайдів, картин художників. Бажано, щоб студенти самі підбирали уривки із творів, особливо близьких, співзвучних їм.
• 4. Профілактика творчим колекціонуванням. Творчі колекції певною мірою оберігають невпевнену у собі людину від негативного потягу. Так, альбом зі значками міст, в яких побувала людина, дає відчуття прожитого і пережитого, але головне, щоб кожен значок, календарик, монетка несли в собі риси індивідуальності збирача, тобто були йому до душі.
• 5. Профілактика шляхом ведення щоденника чи записної книжки. Записування власних роздумів, переживань допомагає зрозуміти себе, своє місце серед інших людей. Такі записи характеризуються внутрішньою свободою, нескінченністю і незалежністю. Важливо при цьому усвідомлювати, що в кожному такому записі є щось неповторне: цього ніхто, ніде й ніколи не напише.
• 6. Профілактика творчими мандрівками. Важливо, щоб людина готувалася до мандрівки, читала, виписувала з довідників і словників відомості про місця, де має намір побувати, щоб більше побачити, глибше зрозуміти і, головне, з'ясувати своє ставлення до нового, збагатити свою індивідуальність.
В антинаркогенній виховній роботі зі студентами, які вже проявляють потяг до вживання тютюну, алкоголю і наркотиків, важливу роль відіграє груповий соціально- психологічний тренінг, спрямований на те, щоб в атмосфері взаємної довіри і повної психологічної відкритості кожен із членів групи зміг краще пізнати самого себе, виробити вміння і навички пізнання інших людей, встановити з ними довірчі стосунки.
Групові форми роботи щодо антинаркогенного виховання мають певні переваги над індивідуальною виховною роботою. Передусім груповий досвід протидіє відчуженню, замиканню в собі із своїми труднощами, показує студентові, що подібні проблеми властиві й іншим студентам. У такій групі є можливість отримати зворотний зв'язок і підтримку від людей з подібними проблемами, побачити себе в інших, критично оцінити свої недоліки і переваги. У групі студент може "випробовувати" різні форми поведінки, вести себе по-іншому в атмосфері розуміння, доброзичливості, прийняття і підтримки. У процесі тренінгу учасник групи може ідентифікувати себе з іншими, "зіграти" роль певної людини для кращого розуміння її і себе, знайомства з новими ефективними способами поведінки. У групі є можливість моделювати систему взаємин і взаємозв'язків, характерних для реального життя в суспільстві, що дає змогу побачити і проаналізувати психологічні закономірності спілкування та поведінки інших людей і самих себе.
Зарубіжний досвід антинаркогенного виховання студентів. Важливе значення для антинаркогенного виховання молоді має залучення відомих людей. Так, весною і влітку 1987 р. в США пройшла безпрецедентна антинаркотична кампанія загальнонаціонального характеру.
На чолі з Н. Рейган був створений комітет, до складу якого ввійшли психологи, лікарі, громадські діячі та ін. Заборони й інші репресивні методи впливу на наркоманів у США не мали ефекту, тому було вирішено, що найвидатніші люди країни (артисти, спортсмени, політичні діячі та інші) розкажуть учням про шкідливість наркотиків. Дітям навіювали, що треба боятися торговців наркотиками, не розмовляти з ними, відповідати їм відмовою. У школах розповсюджували плакати "Не будь дурнем – не зачіпай цю погань!", "Разом з усіма – проти кокаїну!", "Просто скажи “Ні!” наркотикам" тощо. У мільйонах брошур та листівок писали про шкідливість наркотиків, цитували передсмертні листи наркоманів, їх звернення до батьків. Завдяки тому що масштаби кампанії і витрати на неї були значними, відразу впали основні показники поширення наркоманії. Такі кампанії згодом не раз повторювали.
Найпопулярнішою у США і багатьох країнах Європи стала 12-крокова програма лікування алкоголізму і наркоманії, створена групами анонімних алкоголіків. У США існують осередки анонімних алкоголіків (АА) й анонімних наркоманів (АН), які лікуються за цими програмами. Програма ґрунтується на самодопомозі.
Основні ідеї програми – свідоме і добровільне прийняття відповідальності за своє життя, відмова від звички звинувачувати інших у своїх невдачах, недоліках і нещастях; окреслення меж власної відповідальності; незалежність від думок і міркувань інших людей; навчання жити за принципами здорового егоїзму: "Я роблю те, у що вірю і що вважаю корисним для себе; поважаю себе та інших і не відповідаю ні за кого, крім себе".
Програма спрямована на те, щоб зробити правильний вибір свого життя "без штучного збудження, втечі від реальності".
Процедура лікування поділена на 12 кроків, кожний з яких має мету і психологічний зміст:
• 1. Визнання безсилля перед алкоголем чи наркотичною речовиною; розуміння втрати контролю над власним життям.
• 2. Повернення надії у силу, яка допоможе повернути згублене здоров'я.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка вищої школи» автора Фіцула М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антинаркогенне виховання студентів“ на сторінці 2. Приємного читання.
