• конструювання і організація навчального матеріалу у такий спосіб, щоб студент сам вибирав зміст, вид і форму при виконанні завдань, розв'язуванні задач тощо;
• виявлення та оцінювання способів навчальної роботи, якими користується студент самостійно, постійно, продуктивно.
До найпоширеніших засобів забезпечення особистісного підходу відносять (В. Серіков): світоглядні парадокси, проблемні ситуації, показ криз, що призводять до створення наднових теорій; фундаментальні експерименти та їх обговорення; авторські пізнавальні задачі, вправи, дидактичні ігри; засоби автоматизованого контролю; парадоксальні досліди, висунення гіпотез; рефлексію логіки викладу; спостереження та експерименти; ефективні технології навчання; різноманітність форм самостійної роботи; розповідь про історії наукових революцій; зміни парадигм та їх значення для розвитку науки тощо.
Ефективним шляхом реалізації особистісно орієнтованого навчання є забезпечення його кваліфікації, під якою В. Володько і М. Солдатенко розуміють таку систему взаємодії між учасниками навчального процесу, коли найповніше використовуються індивідуальні особливості кожного, визначаються перспективи подальшого розумового розвитку й гармонійного вдосконалення особистісної структури, ведуться пошуки засобів, що сприяли б формуванню індивідуального стилю діяльності майбутнього спеціаліста.
Вчені вважають, що впровадження в практику вищого навчального закладу дидактичної системи індивідуалізації навчання потребує відповідних змін в організації навчального процесу та дотримання таких умов: добір студентів на основі науково обґрунтованої тестової системи; вмотивоване й аргументоване конструювання змісту навчання, що враховуватиме і зберігатиме зміст професійної діяльності; наявність детально розроблених загальних і предметних цілей навчання; альтернативні варіанти фундаментальних курсів і курсів за вибором; достатньо повна науково обґрунтована професійна модель; доступна методика самовивчення і вивчення особистості студента; структурування змісту навчання у вигляді завершених предметних модулів; демократизація дидактичного середовища, розвиток системи суб'єкт-суб'єктної взаємодії; впровадження енергомістких технологій навчання; наявність попередньої фази навчання, соціальних видів занять та пропедевтичних курсів.
У реалізації особистісно орієнтованого навчання особлива роль відведена педагогу. Особливості його діяльності розкрито у табл 2.5.
Таблиця 2.5
Порівняльна таблиця діяльності педагога за різних систем навчання
| Робота викладача за системою особистісно орієнтованого навчання | Робота викладача за традиційною системою |
| Застосування найрізноманітніших видів роботи | Застосування однієї форми або виду роботи |
| Намагається, щоб кожен студент обирав свою проблему (тему, вид роботи) | Намагається, щоб усі студенти навчалися за визначеним планом |
| Демонструє логіку входження в предмет лише на прохання студента і прагне індивідуальних результатів | Демонструє знання і спосіб входження в предмет, допомагає студентам досягти певного результату |
| Має забезпечити кожному студентові визначення власних досягнень з певного предмета | Оцінює отримані результати за власними критеріями |
| Стежить за розвитком соціальних стосунків взаємодії студентів ОДНОГО 3 одним | Забороняє соціальні зв'язки в групі (підказки, розмови), які заважають оцінювати студентів |
| Вчиться разом із своїми студентами | Має знати предмет краще |
Зарубіжний досвід особистісно орієнтованого навчання
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка вищої школи» автора Фіцула М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особистісно орієнтоване навчання у вищій школі“ на сторінці 2. Приємного читання.
