Модульна технологія характеризується певними ознаками, які відрізняють її від традиційної: сформульовані цілі діяльності, які доводяться студентам перед початком навчання; зміст навчання подається у формі модулів, які мають гнучку структуру і пристосовані до індивідуального вивчення; процес навчання передбачає використання різноманітних методів і форм залежно від одиниці змісту навчання, цілей, засобів; контроль за результатами діяльності студентів здійснюється в процесі вивчення модуля і по його закінченні.
З урахуванням досвіду роботи деяких навчальних закладів України виокремлюють методи модульного навчання (В. Левицький); інформаційні (проблемна лекція, розповідь, бесіда, консультування, демонстрування); операційні (алгоритми, лабораторні вправи тощо); пошукові (дискусія, ділова гра, ситуаційне завдання, "мозковий штурм", прогресивний семінар тощо); методи самостійного навчання (читання модуля, тексту, слухання).
У процесі модульного вивчення дисципліни викладач може застосовувати всі методи. Однак послідовність їх використання з огляду на дисципліну, що вивчається, має бути такою:
• 1) на першому етапі вивчення необхідно використовувати інформаційні методи, які надають необхідні базові знання – переважно теоретична підготовка;
• 2) на другому етапі теорія закріплюється на практиці, набуваються практичні навики застосування теоретичних знань, тому доцільно і необхідно використовувати операційні методи навчання;
• 3) на третьому етапі проводиться перевірка набутих теоретичних знань і практичних навиків, а отже, пошукові методи будуть ефективнішими, ніж, наприклад, звичайна контрольна робота чи іспит.
Робочим алгоритмом у розробленні модульної технології навчання у вищому навчальному закладі може слугувати запропонована А. Алексюком структура модульного навчання на прикладі вивчення курсу педагогіки:
• зміст чинної програми поділено на відносно самостійні частини, об'єднані певною ідеєю, кожна з яких містить кілька близьких за змістом і фундаментальних за значенням понять, законів, принципів;
• навчальну програму з курсу поділено на мінімальну кількість модулів;
• навчально-виховний процес має бути гнучким;
• зміст модуля у стислій формі розглядається на настановній лекції кожного модуля; у ній висвітлюються провідні ідеї, дискусійні питання, завдання самостійної роботи;
• оглядово-настановча лекція передує трьом тьюторським заняттям з кожного модуля; метою тьюторського заняття є організація колективного обговорення теми, що переростає у дискусію;
• загальній дискусії передує письмова контрольна робота, після якої розв'язуються проблемно-педагогічні завдання, аналізуються проблемні ситуації;
• при оцінюванні враховується участь у роботі на занятті; оцінка виставляється у залікових одиницях; оцінюється кожний вид роботи;
• студент може регулювати рівень і темп свого зростання; може достроково опанувати навчальний матеріал; такі студенти іспитів не складають.
П. Сікорський, наприклад, пропонує власну модель для природничо-математичних дисциплін:
• оголошення назви модуля, запис загальних цілей і завдань, мотивація навчальної діяльності (2%);
• актуалізація опорних знань, практичних дій, планове повторення головних знань, навичок з одного із попередніх модулів (6%);
• організація цілісного первинного засвоєння теоретичних знань модуля з паралельним відпрацюванням навичкових дій (сприймання, розуміння, запам'ятовування, узагальнення і систематизація, первинне застосування (20%);
• заліковий контроль теоретичних знань (5%);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка вищої школи» автора Фіцула М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Система управління і функції ECTS“ на сторінці 2. Приємного читання.
