– проблеми, що постають безпосередньо на парі, долаються колективно або індивідуально під керівництвом викладача;
– позааудиторні, які виникають у процесі виконання домашніх завдань, у позааудиторній роботі, в життєвому досвіді студентів і розв'язуються переважно індивідуально.
• 2. Залежно від ролі в навчальному процесі проблеми поділяють на:
– основні, які активізують пізнавальну діяльність студентів щодо всього пройденого на парі матеріалу; їх викладач ставить на початку пари;
– допоміжні, які викладач формулює, коли основна проблема непосильна для самостійного розв'язання; це дає змогу поетапно долати проблему.
• 3. Щодо способів розв'язання виокремлюють такі проблеми:
– фронтальні, які ставлять перед групою і розв'язують зусиллями всіх студентів;
– групові, що долає окрема група студентів;
– індивідуальні, які порушує студент або викладач, але розв'язує студент самостійно.
Прихована в проблемі суперечність може бути подолана лише тоді, коли студент володіє таким рівнем знань і такими способами діяльності, які є достатніми, щоб почати пошук невідомого йому результату або способу розв'язання завдання. В іншому разі проблема для студента є лише непевним відчуттям пізнавальних труднощів, тобто проблемною ситуацією, сутність якої полягає в тому, що для її розв'язання студентам необхідно знайти і застосувати нові знання і способи дій.
За видом інформаційно-пізнавальної суперечності виокремлюють кілька типів проблемних ситуацій.
• 1. Студенти не знають способу розв'язання поставленого завдання, не можуть відповісти на проблемне запитання, дати пояснення новому факту в навчальній або життєвій ситуації, тобто недостатньо їхніх попередніх знань для пояснення нового факту.
• 2. Зіткнення студентів з необхідністю використовувати раніше засвоєні знання в нових практичних умовах, що викликає пізнавальний інтерес і стимулює пошук нових знань.
• 3. Існування суперечності між теоретично можливим шляхом розв'язання завдання і практичною неспроможністю обраного способу.
• 4. Наявність суперечності між практично досягнутим результатом виконання навчального завдання і відсутністю знань для його теоретичного обґрунтування.
Існує кілька найпоширеніших способів створення проблемних ситуацій, які класифікують у такий спосіб (Г. Богомазов):
• ситуація несподіваності: створюється при ознайомленні слухачів з фактами або ідеями, що викликають подив, здаються парадоксальними;
• ситуація конфлікту: нові факти, висновки, досвід вступають у протиріччя з усталеними науковими теоріями, уявленнями;
• ситуація передбачення: характеризується суперечливістю фактів, здійсненням розумового пошуку;
• ситуація спростування: слухачам пропонується довести неспроможність певної ідеї, спростувати антинауковий підхід тощо;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка вищої школи» автора Фіцула М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблемне навчання у вищій школі“ на сторінці 2. Приємного читання.
