• 1. Семінар – розгорнута бесіда. На такому семінарі тему поділяють на невеликі за обсягом, але органічно пов'язані між собою питання. Формулюють їх як пізнавальні, проблемні завдання. Виконання одного завдання є основою для виконання наступного. Це дає змогу залучити до обговорення максимум студентів. Доцільно заохочувати слухачів виступати з уточненнями і доповненнями. Цей вид семінару не передбачає письмових доповідей чи рефератів. Його структура: організація групи – вступне слово викладача – власне бесіда – підбиття підсумків заняття.
• 2. Семінар-доповідь (повідомлення). Такий семінар потребує ґрунтовної підготовки, використання багатьох джерел. Інколи заздалегідь доцільно провести досліди, спостереження, обробити числовий матеріал. Доповідач послідовно викладає свої думки, аргументує їх вагомими фактами, ілюструє переконливими прикладами. Решта студентів уважно його слухають, щоб бути готовими до доповнень, підтверджуючи чи спростовуючи викладене. Цей вид семінару має значні педагогічні можливості, але для їх реалізації необхідна активність студентів.
З метою активізації студентів під час таких занять вдаються до системи опонування. Сутність її в тому, що крім основного доповідача виступають 1–2 опоненти. Усі повинні керуватися певними вимогами до відповідей: чіткість, повнота і точність викладу матеріалу на основі першоджерел і додаткової літератури; ілюстрування прикладами, фактами, цифрами; завершення відповіді логічним висновком; виклад літературною мовою; контакт доповідача з аудиторією тощо.
Опонент уважно слухає відповідь, доповнює її, уточнює незрозумілі місця, висловлює свою думку зі спірних питань, оцінює відповідь. Після виступу опонентів виступають ще 4–5 студентів, а викладач підбиває підсумок. Такий семінар часто набуває ознак дискусії.
• 3. Обговорення рефератів і творчих письмових робіт. Цей вид семінару за змістом і методикою близький до семінару-доповіді, передбачає взаєморецензування письмових робіт, ознайомлення з роботами і рецензіями на них, відбір кращих для обговорення на заняттях.
• 4. Коментоване читання. Як самостійне семінарське заняття його практикують рідко. Ефективне воно за необхідності опрацювати певну наукову роботу. Основне завдання коментованого читання полягає у формуванні у студентів уміння аналізувати і правильно тлумачити науковий текст.
• 5. Семінар – розв'язування задачі. Доцільний такий семінар після засвоєння матеріалу з теми чи розділу курсу. Для цього добирають такі задачі, щоб можна було на конкретних прикладах розкрити органічний зв'язок науки з життям, активізувати пізнавальну діяльність студентів, розвинути у них навички користування довідковою літературою, документацією, даними періодичної преси.
• 6. Семінар – практична робота. Цей тип семінарських занять проводять у спеціально обладнаних кабінетах, де є можливість використати навчальні і контролювальні машини та інше обладнання, в т. ч. проекційну і звуковідтворювальну апаратуру. Він поєднує елементи семінарського заняття і практичної роботи.
Перед семінаром студенти отримують план заняття – питання, на які вони мають відповідати, літературу і завдання з курсу. Заняття розпочинається зі вступного слова викладача. Далі студентам дають запитання, на які вони можуть відповісти, користуючись контрольною карткою і сигнальною системою. У різних студентів можуть бути різні відповіді – правильні і неправильні, точні і неточні. На пульті управління викладач бачить, який студент дає ту чи іншу відповідь за допомогою однієї з десяти кнопок. На прохання викладача студенти по черзі коментують свої відповіді, доповнюють один одного, пояснюють певні положення. Так само проходить розв'язання і перевірка завдань. Такі заняття можна проводити при вивченні не лише природничих наук (де, крім виконання певних практичних робіт, потрібне докладне чи коротке пояснення ходу роботи, окремих операцій, результатів), а й гуманітарних.
Семінар – практичну роботу використовують також для перевірки знань, умінь і навичок студентів як контрольне заняття. Для цього слід підготувати контрольні картки з відповідними запитаннями і завданнями та відповідями на них, з яких одні будуть правильні і повні, а інші неповні, неточні і неправильні.
7. Семінарські заняття на виробництві. Такі семінари проводять на виробництві, на них обговорюють і розв'язують практичні завдання, пов'язані із застосуванням теоретичних знань на практиці. Перед заняттям 2–3 студенти йдуть на виробництво і за завданням викладача збирають необхідний до занять матеріал. Вони ознайомлюються з нормуванням праці, її оплатою, питаннями матеріального стимулювання тощо. У процесі підготовки до занять ці матеріали використовують усі студенти.
Семінарське заняття проходить на виробництві за визначеним планом за участю в ньому представника виробництва. Прослухавши виступи студентів, він доповнює їх конкретними фактами з виробництва, коментує і допомагає студентам краще зрозуміти те, що вони вивчають.
Після обговорення певних питань проводять екскурсію на відповідні об'єкти виробництва, під час якої студенти не лише спостерігають процес виробництва, а й розмовляють з робітниками, майстрами, начальниками цехів і дільниць.
8. Семінар-диспут (дискусія). Добре продумане його організування захоплює студентів, пробуджує інтерес до предмета, сприяє глибокому засвоєнню навчальної інформації, виховує принциповість, розвиває логічне мислення і мовленнєву діяльність. Він передбачає чітко, конкретно сформульовану тему і залучення до роботи всієї групи. Перелік питань має містити явні і приховані суперечності. Це спонукає мислити, сперечатися, доводити свою точку зору. Керуючи диспутом, викладач має виявляти тактовність, коректність, уважність.
За своєю структурою семінар-диспут містить вступне слово, власне дискусію і підбиття підсумків.
Семінар слід будувати так, що з доповіддю з кожного питання виступає один доповідач, який не розкриває його цілком, що передбачає доповнення, полеміку, обговорення. При цьому у висвітленні питання можуть бути різні погляди, різна оцінка явищ, подій. Завданням викладача є спрямування дискусії в потрібному напрямі, пояснення усіх положень, фактів і явищ, які обговорювали на занятті.
Для ефективного проведення диспуту на семінарських заняттях необхідні такі умови: безперечна спірність предмета обговорення (тезису дискусії); використання об'єктивних аргументів; дотримання правил формальної логіки; зацікавленість студентів – учасників дискусії; високий рівень комунікативних умінь студентів (уміння слухати і вникати в сутність поглядів опонентів, регулювати власний емоційний настрій, орієнтуватися в ситуації спілкування, її цілях, враховувати особистісні якості інших учасників дискусії).
Організовуючи дискусію, слід враховувати суб'єктивні перешкоди залучення до неї: невпевненість у власній позиції; побоювання втратити свій статус; відсутність власної позиції; інтровертованість особистості (небажання розкривати власне Я); негативне емоційне ставлення до об'єкта дискусії (предмета, проблеми) і суб'єктів дискусії (викладача, учасників-студентів); особистісні риси (тривожність, підвищена критичність тощо).
9. Семінар-конференція. Це найскладніший вид семінару. Викладач наперед визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні і додаткові запитання, розподіляє їх між студентами з урахуванням індивідуальних можливостей, добирає літературу, заохочує студентів до пошуку додаткових матеріалів з теми, проводить групові й індивідуальні консультації. Під час підготовки до такого семінару використовують спостереження, матеріали екскурсій, результати досліджень, додаткову літературу тощо. Доцільним є запрошення фахівців з обговорюваної проблеми.
Під час заняття одні студенти виступають із доповідями та повідомленнями, а інші доповнюють їх виступи, ставлять запитання, беруть участь у дискусії. Викладач спрямовує обговорення доповідей проблемними запитаннями, залучає до обміну думок, дискусії.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка вищої школи» автора Фіцула М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Семінарське заняття, методика його підготовки і проведення“ на сторінці 2. Приємного читання.
