Структура системи вищої освіти в Україні

Педагогіка вищої школи

2. Академія – вищий навчальний заклад, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо- професійними програмами всіх рівнів в окремо визначеній галузі знань або виробництва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у певній сфері діяльності, має високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Академією вважають і консерваторію (музична академія) – вищий навчальний заклад, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою (музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін) за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у галузі культури і мистецтва.

Інститут – вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову та науково-виробничу діяльність, має високий кадровий і матеріально-технічний потенціал.

В університетах і академіях здобувають вищу освіту освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра і магістра, освітньо-наукового рівня доктора філософії з різних напрямів науки, техніки, культури і мистецтва.

3. Коледж – структурний підрозділ університету чи академії, який здійснює освітню (пов'язану із здобуттям вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра за певними напрямами підготовки), наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення. Професійний коледж – вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету чи академії, який здійснює підготовку молодших спеціалістів за однією або кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Закон України "Про вищу освіту" встановлює чіткий розподіл вищих навчальних закладів. Існуватимуть класичні університети (мінімум 6 тисяч студентів денної форми навчання, 8 галузей освіти, 8 наукових спеціальностей); профільні університети (4 тисячі студентів, 4 галузі освіти, 3 наукові спеціальності); академії (2 тисячі студентів, 1–2 галузі освіти, 2 наукові спеціальності), коледжі (не менше тисячі студентів, підготовка бакалаврів), професійні коледжі (не менше 500 студентів, підготовка молодших спеціалістів). Відтепер назва кожного навчального закладу автоматично даватиме відомості про критерії та масштаби його діяльності.

4. Технікум (училище) – вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста, має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу.

Порядок створення, реорганізації, ліквідації, ліцензування, атестації та акредитації вищого навчального закладу встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки студентів, способів реалізації освітньо-професійних програм та соціальних функцій у системі освіти вищі навчальні заклади поділяють на:

• 1) вищі навчальні заклади І рівня акредитації (технікуми, училища та інші прирівняні до них за результатами акредитації вищі навчальні заклади), які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста;

• 2) вищі навчальні заклади II рівня акредитації (коледжі та інші прирівняні до них за результатами акредитації вищі навчальні заклади), які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста, бакалавра;

• 3) вищі навчальні заклади III і IV рівнів акредитації (університети, академії, інститути, консерваторії та інші прирівняні до них за результатами акредитації вищі навчальні заклади), які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти з присвоєнням кваліфікації бакалавра, спеціаліста, магістра; на основі вищої освіти – з присвоєнням у встановленому порядку наукових ступенів кандидата і доктора наук.

Нині в Україні функціонує 339 вищих навчальних закладів, серед яких 141 університет, 63 академії, 135 інститутів, консерваторій (музичних академій), у т. ч. 235 – державної форми власності і 104 – інших форм власності, де навчається 1,8 млн студентів, або у розрахунку на 10 тисяч населення – 470 осіб.

Важливим питанням функціонування системи вищої освіти є економічна доцільність мережі вищих навчальних закладів. Нині співвідношення ринку освітніх послуг і ринку праці засвідчує, що за кількісними показниками мережа університетів досягла критичного максимуму, тому потребує впорядкування та оптимізування з огляду на зміни в галузі економіки і структурі попиту на ринку праці.

Починаючи з 90-х років минулого сторіччя, система вищої освіти України ґрунтується на двоступеневій освіті. Законом України "Про освіту" було започатковано забезпечення підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр" і "магістр" поряд зі збереженням підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів "молодший спеціаліст" та "спеціаліст", що притаманне попередній системі.

Відповідно до Болонської декларації, підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст" буде скасовано і у вищій школі згодом залишаться лише програми "бакалавр" і "магістр". Навчальні заклади, які готують молодшого спеціаліста (технікуми, училища), виводити- муть із системи вищої школи.

Програми підготовки молодших спеціалістів відокремлені від системи підготовки "бакалавр – магістр (спеціаліст) – доктор". Але всі випускники цих закладів (технікумів і коледжів) мають право на продовження навчання за програмами бакалавра у будь-якому університеті, а відтак можуть навчатися за програмами магістра.

Деякі технікуми і коледжі перебувають у складі університетів. Це створює умови для інтегрованих програм. У таких випадках період навчання для випускників технікумів і коледжів, які вже мають рівень молодшого спеціаліста, може бути скороченим до трьох-чотирьох років.

В Україні сформовано систему післядипломної освіти (підвищення кваліфікації, перепідготовка, друга вища освіта), яка налічує 563 інституції та є в сучасному суспільстві основним складником системи неперервної освіти впродовж усього життя. Багато університетів також пропонують програми післядипломної освіти.

Ступеневість вищої освіти може бути реалізована як через програму неперервної підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступеневості. Вищі навчальні заклади певного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забезпечують навчальні заклади нижчого рівня акредитації.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка вищої школи» автора Фіцула М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура системи вищої освіти в Україні“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

  • Міжпредметні зв'язки педагогіки вищої школи

  • Логіка і методика педагогічного дослідження

  • Категорії педагогічного дослідження

  • Принципи організації педагогічних досліджень

  • Методи науково-педагогічного дослідження

  • Методи теоретичного педагогічного дослідження

  • Методи кількісного оброблення результатів педагогічного дослідження

  • Студент вищого навчального закладу як об'єкт і суб'єкт навчання і виховання

  • Формування творчої особистості майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі

  • Професійне самовдосконалення майбутніх фахівців

  • Права і обов'язки осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах

  • Викладач вищого навчального закладу

  • Основні напрями діяльності викладача вищого навчального закладу

  • Психолого-педагогічна структура діяльності викладача

  • Вимоги до особистості викладача вищого навчального закладу

  • Педагогічна майстерність викладача вищого навчального закладу

  • Права та обов'язки викладача вищого навчального закладу

  • Система вищої освіти в Україні

  • Напрями вдосконалення вищої освіти і Болонський процес

  • Структура системи вищої освіти в Україні
  • Управління вищою освітою

  • Тенденції розвитку зарубіжної вищої освіти

  • Структура системи вищої освіти в США

  • ОСНОВИ ДИДАКТИКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

  • Сутність і структура процесу навчання

  • Структура діяльності суб'єктів навчального процесу

  • Закономірності та принципи дидактики вищої школи

  • Принципи навчання

  • Зміст освіти у вищій школі

  • Підготовка спеціалістів вищої кваліфікації в зарубіжних країнах

  • Нормативні документи, що визначають зміст вищої освіти

  • Методи і засоби навчання у вищому навчальному закладі

  • Наочні методи навчання

  • Засоби навчання у вищій школі

  • Форми організації навчання у вищій школі

  • Види лекцій

  • Підготовка лекцій

  • Методика читання лекцій

  • Семінарське заняття, методика його підготовки і проведення

  • Практичне заняття, методика його підготовки і проведення

  • Підготовка до практичних занять

  • Методика проведення практичного заняття

  • Лабораторне заняття, методика його підготовки і проведення

  • Факультативи, спецкурси і спецсемінари як форми організування навчання

  • Самостійна навчально-пізнавальна діяльність студентів

  • Структура самостійної роботи студентів

  • Контроль за самостійною роботою студентів

  • Науково-дослідна робота студентів (НДРС)

  • Види і форми науково-дослідної роботи студентів

  • Сучасні технології навчання у вищому навчальному закладі

  • Проблемне навчання у вищій школі

  • Етапи проблемного навчання

  • Ігрові технології навчання

  • Інформаційні технології навчання

  • Кредитно-модульна система організації навчального процесу

  • Система управління і функції ECTS

  • Організація модульного навчання

  • Особистісно орієнтоване навчання у вищій школі

  • Зарубіжний досвід особистісно орієнтованого навчання

  • Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів

  • Методи і форми контролю успішності студентів

  • Форми контролю

  • Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів

  • ВИХОВНА РОБОТА ЗІ СТУДЕНТСЬКОЮ МОЛОДДЮ

  • Закономірності та принципи виховання

  • Основні напрями виховання студентської молоді

  • Професійний обов'язок

  • Трудове виховання студентів

  • Економічне виховання студентів

  • Правове виховання студентів

  • Специфічні принципи правовиховної роботи

  • Антинаркогенне виховання студентів

  • Екологічне виховання студентів

  • Естетичне виховання студентів

  • Фізичне виховання студентів

  • Підготовка студентів до сімейного життя. Гендерний аспект виховання

  • Студентська сім'я

  • Зарубіжний досвід підготовки молоді до сімейного життя

  • Методи і форми виховання у вищому навчальному закладі

  • Методи стимулювання діяльності й поведінки

  • Форми виховної роботи

  • Індивідуальна виховна робота

  • Куратор академічної групи

  • Методика виховної роботи куратора в академічній групі

  • УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Принципи управління вищим навчальним закладом

  • Структура управління вищим навчальним закладом

  • Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах

  • Студентське самоврядування

  • Методична робота у вищому навчальному закладі

  • Керівництво методичною роботою у вищому навчальному закладі

  • Форми методичної роботи у вищому навчальному закладі

  • ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК