Адвокат - обов'язково професійно амбітна людина. Він прагне певної публічності - матеріальна якість його життя напряму залежить від попиту на його професійну особистість. Ступінь задоволення своїх амбіцій і досягнення професійного стану, коли за твоїми дверима черга не припиняється і коли можна дозволити собі "перебирати" клієнтурою, залежить від наявності декількох факторів.
1. Любов і повага до обраної справи. Це означає перш за все морально-професійну небайдужість до людини, що звернулась по допомогу. Уміння уважно слухати і не квапитися з висновками. Бути чесним з клієнтом.
2. Мати фундаментальні знання. Це зовсім не означає, що потрібно все знати. Таких людей практично немає. Адвокат повинен швидко орієнтуватися в правових питаннях і чітко уявляти, де і що відшукати у кожному окремому випадку.
3. Дуже багато працювати. Особливо на початку своєї адвокатської кар'єри. Кожна справа - це, з одного боку, чергова фортеця з багатьма невідомими, яку можна взяти знанням закону і життєвих обставин, терпінням, натиском, дипломатичністю, умінням користуватись обставинами та ін., а з другого - це шанс піднятися у своїх прагненнях до поставленої мети - стати помітним серед інших адвокатів, заставити поважати себе і рахуватись із собою, суддів, слідчих, прокурорів, бажають вони цього чи - ні.
4. Адвокат, що хоче відбутися як досвідчений витребуваний спеціаліст, не розпорошується на все, що потрапить під руки, аби заробити. Такий адвокат обирає декілька певних напрямів і наполегливо працює в опануванні специфіки цих напрямів.
Ось тоді і прийде вміння скористатися знаннями спеціаліста чи експерта з найвищим коефіцієнтом ефективності.
Приклад. В одному з районів Дніпропетровської області виникла кримінальна справа у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, в якій потерпілими були діти. Останніх везли в піонерський табір. Дорога являла собою дугу протягом кількох кілометрів і нагадувала картину недавнього бомбардування ворожою авіацією, хоча після війни минуло вже двадцять п'ять років. Вона була вимощена ще в повоєнний час гранітними кругляками, які глибоко просіли, утворивши трасу з перешкодами.
Машина, у якій транспортували 16 дітей до табору відпочинку, була не облаштованою для перевезення пасажирів загалом, а понад те - дітей. Це була стара колгоспна довоєнна "полуторка", за кермом якої сидів її беззмінний водій Н. з двадцятирічним стажем, батько чотирьох дітей.
У якійсь точці округленої та побитої дороги автомобіль поїхав не по дузі, а прямісінько і врізався в дерево. Восьмеро дітей були травмовані, ще троє - відбулися подряпинами та синцями. Але скандал у районі виник неабиякий - діти! Секретар райкому, якому про це доповіли, наказав як найжорстокіше покарати винних. Прокуратура негайно порушила кримінальну справу.
Водій стверджував лише одне: у якийсь момент відмовила система керування, і автомобіль поїхав прямо на дерево. На запитання слідчого, чому він виїхав з гаража на не облаштованому до перевезення людей автомобілі, водій відповів, що так йому наказав завгар.
Експертиза зробила висновок, що основна причина аварії в тому, що водій Н. перевищив швидкість (61 км/г) і не вписався в коло. Розслідування було швидко завершено, а справу передано до суду. За кілька днів відбувся суд: Н. було визнано винним у самовільному вивезенні дітей на необлаштованому автомобілі, в перевищенні швидкості, результатом чого сталося ДТП, і покарано до позбавлення волі на б років. У райком швиденько доповіли, і всі залишилися задоволені. Адвокат за призначенням не виявив жодної ініціативи щодо усунення багатьох неясностей у справі й у висновках експертизи.
Жінка засудженого звернулася до адвоката сусідньої області Ф. Ознайомившись зі справою, адвокат не обмежився цим: він виїхав на ділянку дороги, де сталася аварія. Проїжджаючи на власному автомобілі, він твердо переконався, що навіть за великого бажання по такій дорозі їхати зі швидкістю понад 40 кілометрів за годину не можливо без ризику залишити машину в першій же ямі. Постало питання: звідки в експерта взялася швидкість руху - 61 км/г? І діти, і вихователька, яка їх супроводжувала, стверджували, що автомобіль рухався дуже повільно, бо дорога була страшною.
Але якщо водій їхав з меншою швидкістю, то що змусило автомобіль поїхати прямо на дерево? Відповіді на ці два запитання повинні були вирішити головне: чи був винуватець взагалі?
Детально ознайомившись із висновком експерта, адвокат виявив, що експерт чи то з власної ініціативи, чи то на прохання слідчого пішов шляхом підкріплення версії обвинувачення. Маючи радіус кола та масу автомобіля, він легко встановив, що для того, аби не вписатися в коло, потрібно їхати зі швидкістю 61 км/г, тобто пішов від зворотного і підігнав швидкість руху під потрібний слідчому результат.
Після цього адвокат відвідав гараж, де був приписаний злощасний автомобіль. На запитання, чи збереглися залишки "полуторки", механік повів до купи металевого брухту і вказав на покриту брезентом вантажівку.
Адвокат попросив механіка в присутності кількох водіїв розібрати кермовий пристрій. При цьому було виявлено головну деталь - сошку механізму управління автомобілем, яка виявилася тріснутою.
Було складено акта, який підписали присутні при розбиранні водії. Тепер адвокатові належало вивчити причини, що призвели до понівечення деталі-удар чи щось інше.
Довелося поїхати в м Дніпропетровськ і віднайти лабораторію Науково-дослідного інституту з металургії, яка б могла відповісти на поставлені запитання. У результаті з'ясувалося, що в місці руйнування сошки виявлено ділянку з кольором "побіглості", який виникає внаслідок високої температури, спричиненої тертям. Ураховуючи характер дороги ("гребінка"), довге закруглення, під час руху по якому кермо тривалий час знаходилося в стані лівого повороту, сошка могла розігрітися від тривалого тертя і тріснути, що негайно виключало можливість керування автомобілем. Висновок спеціалістів лабораторії адвокат подав у засіданні судової колегії з кримінальних справ Дніпропетровського обласного суду.
Крім того, адвокатом було зібрано і надано суду всі документи, що підтверджували вимушений виїзд водія Н. з дітьми на необлаштованому автомобілі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адвокатура» автора Фіолевський Д.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „12. Універсалізм чи вузька спеціалізація“ на сторінці 1. Приємного читання.