Розділ «12. Універсалізм чи вузька спеціалізація»

Це була перша справа у практиці адвоката Ф., коли прокурор у засіданні колегії Дніпропетровського обласного суду відмовилася від надання висновку щодо законності вироку і спростування доводів касаційної скарги. Касаційна колегія Дніпропетровського обласного суду, розглянувши справу, дійшла до висновку про невинуватість Н. у скоєному ДТП, однак виправдовувати тоді було не дуже модно. Тому за звинуваченням Н. в тому, що він не відмовився від поїздки з дітьми на необлаштованому автомобілі, йому було залишено покарання в межах того, що він уже відсидів за період провадження слідства та суду. Прикметно, що головував тоді у колегії майбутній Голова Верховного Суду України Бойко В. Ф.

Невимірної ваги в судовому засіданні набуває уміння адвоката змусити експертів визнати і відмовитися від помилкового чи завідомо неправдивого висновку експертизи на досудовому слідстві.

Так, прокуратурою м. Донецька було порушено кримінальну справу за ст. 101 КК У PCP, що передбачала відповідальність за навмисне вчинення тяжких тілесних ушкоджень. За два місяці потерпілий в лікарні помер. Прокуратурою була змінена юридична кваліфікація на ст. 94 КК УРСР - навмисне убивство. Підставою для цього став акт судово-медичної експертизи про те, що між тілесними ушкодженнями і смертю існує причинний зв'язок, тобто смерть є наслідком тілесних ушкоджень, заподіяних обвинуваченим Д. потерпілому. Водночас, в акті безпосередньою причиною смерті С. була названа газова емболія судин головного мозку.

Ці та деякі інші сумнівні обставини змусили адвоката з особливою старанністю вивчити всі матеріали справи і насамперед медичні документи хворого.

З'ясувалося, що, по-перше, у висновку лікаря про смерть потерпілого зазначено, що останній помер від газової емболії судин головного мозку: по-друге, під час перебування в лікарні у потерпілого утворився свищ. Виникла необхідність у ревізії плевральної порожнини в місці поранення. Лікар, який здійснював операцію - ревізію плевральної порожнини, виявив там марлевий тампон, залишений хірургом, що оперував хворого одразу після поранення. Марлевий тампон викликав загноєння, про що в історії хвороби лікар зробив запис дрібними, ледь видимими літерами; по-третє, в історії хвороби зазначалося, що хворий неодноразово порушував режим лікування, кілька разів утікав b лікарні та вживав спиртні напої; зрештою, хворого достроково було виписано з лікарні, як записано в історії хвороби. Крім того, в історії захворювання зазначено, що незадовго перед смертю у потерпілого виникла емпієма легень.

Адвокатові довелося порадитися з медиками та ознайомитися з медичною літературою щодо причин виникнення газової емболії судин головного мозку. Він з'ясував, що газова емболія не є обов'язковим наслідком тих ушкоджень, які дістав потерпілий, тому мали бути інші чинники виникнення цього явища.

Зрештою, адвокат виявив низку побічних обставин, які у сукупності і могли викликати смертельний кінець: а) недбалість лікаря, що залишив у черевній порожнині марлевий тампон, який викликав загноєння; б) порушення режиму та вживання алкоголю; в) емпієма як наслідок загноєння; г) газова емболія як наслідок усіх попередніх чинників. Крім того, адвокат з'ясував, що в цей період ніякого ремонту в лікарні не було, а потерпілого було виписано з лікарні за систематичне порушення режиму лікування.

Слідчому було подано обгрунтоване клопотання про допит додаткових свідків, призначення нової судово-медичної експертизи та про зміну юридичної кваліфікації інкримінованого Д. діяння. Слідчий у задоволенні клопотань відмовив.

У суді адвокат повністю використав свої можливості і домігся реалізації своєї захисної позиції. Виявлені "огріхи" лікарів дозволили адвокату піддати висновок медиків ґрунтовній критиці. У підсумку експерти в суді заявили, що у зв'язку з виникненням привхідних обставин, є неможливим ствердження про те, що смерть була невідворотною внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень. Отже, питання про юридичну кваліфікацію злочину за ст. 94 КК України (навмисне вбивство) втратило свою основу. На адресу експертів судом була винесена окрема ухвала, де зверталася увага на злочинно-неохайне поводження конкретних лікарів під час операції, так і зловживання судовими експертами своїми обов'язками.