Лейтенант Колле взяв собі з холодильника банку пер’є і повернувся до вітальні. Замість того, щоб полетіти з Фашем до Лондона, де тепер розгорталися події, він залишився наглядати за експертами науково-технічного відділу, що розсіялися по Шато Віллет.
Усе, що виявили до цього часу, зовсім не прояснювало становища: одна-єдина куля в підлозі, аркуш паперу з кількома символами і словами «лезо» та «чаша», закривавлений пасок із шипами. На думку експертів, останній свідчив, що тут замішані консервативна католицька організація «Опус Деї», яка недавно потрапила в поле уваги громадськості: в одній телепрограмі розповіли про її агресивні методи вербування нових членів у Парижі.
Колле зітхнув. Сам дідько не складе цього всього докупи.
Колле пройшов розкішним коридором до величезного кабінету, де один експерт шукав відбитки пальців. Це був доволі огрядний чоловік у підтяжках.
— Знайшли щось? — поцікавився Колле, заходячи до кабінету.
Експерт заперечно похитав головою.
— Нічого нового. Безліч відбитків, таких самих, як і в решті будинку.
— А на паскові-волосяниці були якісь відбитки?
— З ними працює Інтерпол. Я переслав їм усе, що ми знайшли.
Колле показав на два запечатаних пакети на столі.
— А це що?
Чоловік знизав плечима.
— Звичка. Я збираю все, що видається мені дивним.
Колле підійшов ближче. «Дивним?»
— Цей британець — дивак, — сказав експерт. — Подивіться на це. — Він порився в пакеті і витягнув фотокартку.
На ній був головний вхід до якогось готичного собору — традиційна заглиблена в стіну арка із рядом ребер, що поступово звужуються до невеличких дверей.
Колле уважно подивився на знімок.
— І що тут дивного?
— Подивіться з іншого боку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Код да Вінчі» автора Ден Браун на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 79“ на сторінці 1. Приємного читання.