Розділ 70

Лейтенант Колле стояв у вітальні Шато Віллет і понуро дивився, як догорає в каміні вогонь. Капітан Фаш приїхав кілька хвилин тому і був у сусідній кімнаті. Він щось кричав у телефон, намагаючись скоординувати пошуки зниклого «рейндж-ровера».

«Тепер він може бути де завгодно», — із сумом думав Колле.

Після того як він порушив наказ Фаша й упустив Ленґдона вдруге, Колле був вдячний, що науково-технічний відділ виявив на підлозі дірку від кулі, яка підтверджувала, що в будинку таки стріляли. Але настрій у Фаша все одно був кепський, і Колле відчував, що йому ще добряче перепаде, коли все вгамується.

Прикро, але ніщо з того, що вони знайшли в маєтку, не прояснювало, що ж насправді відбувається і хто в цьому замішаний. Чорне «ауді», що стояло за брамою, хтось узяв напрокат на фальшиве ім’я, подавши номер фальшивої кредитної картки, і відбитків пальців, які були на авті, у базі даних Інтерполу не виявилось.

До вітальні вбіг інший агент.

— Де капітан Фаш? — нетерпляче запитав він.

— Розмовляє по телефону, — байдуже відповів Колле, не відводячи погляду від розжареного вугілля.

— Уже не розмовляю! — гаркнув Фаш, заходячи до кімнати. — Що у вас?

— Капітане, до управління щойно телефонував Андре Берне з Депозитарного банку Цюриха, — повідомив агент. — Заявив, що хоче говорити з вами особисто. Він вирішив змінити покази.

— Он як? — здивувався Фаш.

— Берне зізнався, що Ленґдон і Неве пробули в банку якийсь час.

— Ми це й самі зрозуміли, — сказав Фаш. — А навіщо він збрехав?

— Він сказав, що розмовлятиме тільки з вами. Готовий допомагати усім, чим може.

— В обмін на що?

— Хоче, щоб його банк не згадували в новинах і щоб ми допомогли йому повернути якесь викрадене майно. Здається, Ленґдон і Неве викрали щось, що належало Соньєрові.

— Що? — не витримав Колле. — Як?

Фаш не відреагував. Він пильно дивився на другого агента.

— Що вони викрали?

— Берне не уточнив, але в мене склалося враження, що він готовий на все, аби тільки це повернути.