Розділ «БАТЬКІВЩИНА»

З землею й небом нерозривна нить

Мене поєднує – нетлінна павутина, —

Земля мене голубить, наче сина,

Сповитий дух мій в сонце та блакить.

Ще ж у колисці я з пісень навчився снить,

Що ці тісні краї – близькі, немов родина,

Що ниви рідної – я грудочка єдина,

Що іскорка в мені од рідних зір – горить.

Так батьківщину я здобув собі без люті,

Але не викинув кістки чужі, забуті,

З полів, де я зростав, з озерних узбереж.

Як зневажаєш ти мене – яв темній скруті,

Бо зневажаєш ти мою вітчизну теж,

А скривдиш ти її – мене тим злом уб’єш.

1915