Іде за мною вслід блідий, кістлявий труп,
Повсюдно, наче тінь – куди я не ступлю.
Чи встану, чи вночі в постелі мертво сплю,
Зі мною завжди він – живий, рухливий слуп.
Він зачинив мене в тісний, залізний зруб,
Перетворив мій світ в темницю без жалю,
Здер почуття, чи я терплю, чи не терплю,
Здушив і відпустить відмовивсь навідруб.
Товаришу ти мій, низький уклін тобі!
Навік люблю тебе, люблю тебе давно,
Ти – посланець мій, ти – самого щастя дно…
О, не покину я ні в сні, ні в боротьбі
Тебе, як і мене не кинеш ти в журбі…
Хвала тобі і честь, моя Самотино!
20 січня 1915 р.
НА СУД
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Найкраща поезія» автора Янка Купала на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТОВАРИШ МІЙ“ на сторінці 1. Приємного читання.