Розділ «ДО N»

Недавно з тобою ми стрілись; вела ти

Палку суперечку зі мною тоді.

Тобі – визнаю – довелося страждати,

І втіхи зазнати, і жити в біді.

Коли долітає до мене в зітханні

Твій біль, наче блиск у вечірній ясі,

Коли в твої очі вдивляюсь, о пані,

То бачу, що ти не така, як усі.

Вид мужній, прикмети шляхетні й погідні…

Невже, натомившися від глушини,

Ти ждеш на дружків?!

О, не гідні, не гідні

Твого справедливого серця вони!

Я сам іще цього достоту не знаю,

Що в грудях у мене так ніжно щемить.

Навколо дивлюся та й думки питаю

Про тебе, згадавши тебе мимохіть.

Та чую душею, що я не заздрощу,

Що я не жадаю тебе, а люблю,