Розділ «2.1.4. Гнильна (гнилісна) інфекція»

Гнильна інфекція – патологічний процес, що перебігає за активної участі гнильної мікрофлори.

Бактеріологія. Гнильна мікрофлора – облігатні та факультативні анаероби, які реалізують свої патогенні властивості лише тоді, коли виникають умови для здійснення ними метаболізму без використання кисню. Найчастіше висівають неклостридіальні анаероби (бактероїди, анаеробні коки (пептокок, пептострептококк) та ін.), Proteus vulgaris, E.coli, Streptococcus putrificus. Висівають також Pseudomonas aerugenosa, В. sporogenes, Streptococcus fecalis, B. emphysematicus та інші. Як правило це сапрофіти ШКТ. Є думка, що до 90% всіх хірургічних інфекцій – ендогенні. Як правило, зустрічаються асоціації аеробної і анаеробної флори. При гнильній інфекції спостерігають зміни мікрофлори в різні періоди ранового процесу. Вже на початку серед інших мікроорганізмів присутні гнильні, переважно протеолізуючі мікроби (анаеробні і аеробні, спорові і неспорові), але в перші години їх мало. В наступні дні їх кількість збільшується.

При гнійній та гнильній формах характер мікрофлори не відіграє вирішальної ролі у визначенні клінічних проявів і перебігу хірургічної інфекції. Першочергове значення має загальний стан макроорганізму (системи захисту і детоксикації), місцеві та регіонарні зміни (розлади гемо- і лімфодинаміки), особливості будови та функції ураження органу. Залежно від конкретної комбінації загальних і місцевих змін виникає той або інший варіант хірургічної інфекції. При наявності однакових збудників перебіг хірургічної інфекції у різних хворих неоднакові.

Умови, що необхідні для розвитку гнильної інфекції – сильне забруднення рани, обширні некрози (рани з великим масивом розтрощених тканин), анаеробні умови в глибоких кишенях рани, зниження реактивності організму. Такі умови виникають при діабетичній гангрені, сечовій флегмоні при переломі кісток тазу, пупковій і каловій флегмоні, (флегмона передньої черевної стінки після пошкодження товстої кишки), гнильному перитоніті, укушеній і вогнепальній рані.

Патогенез. Внаслідок травми, операції, розпаду пухлини може відбутися проникнення (транслокація флори з ШКТ) гнильної флори в кровотік і тканини. Анаероби у невластивому їм середовищі, стають збудниками. Головна умова для життя гнильної флори – безкиснева атмосфера, від'ємний окисно- відновний потенціал і наявність факторів росту. В нормі окисно- відновний потенціал становить +150 мВ, в змертвілих тканинах і абсцесах він зменшується до – (110-150) мВ.

Таблиця 2.6

Фактори патогенності гнильної флори

В тканинах збудники реалізують свою протеолізуючу дію і сприяють розплавленню тканин (таблиця 2.6). Процеси розпаду тканин супроводжуються виділенням значного за кількістю гнійно-геморагічного ексудату і сморідного газу. Під дією гнильної флори відбувається посилення процесів бродіння і розпад білків (з утворенням індолу, скатолу, кадаверину).

При подальшому прогресування гнильної інфекції ексудація зменшується, репаративні процеси припиняються, прогресує некроз тканин, з'являється небезпека виникнення вторинних кровотеч при розташуванні рани поблизу магістральних судин.

Токсини спричиняють ендотоксикоз, розлади водно- електролітного балансу, гіпо- і диспротеінемію, зміни периферичної крові, порушення травлення і виділення.

Патологічна анатомія. Некроз і запалення (з переважанням некрозу над запаленням). Газоутворення. Геморагічний ексудат з крапельками жиру. Тканини сірі або брудно-червоні.

Класифікація.

За етіологією – бактероїдна, пептострептококова, фузобактеріальна та ін.

За локалізацією – м'які тканини (інфекція ран, мастит, парапроктит, сечова і пупкова флегмона, діабетична гангрена, калова флегмона передньої черевної стінки), внутрішні органи (некротична пневмонія і абсцеси легень, абсцес мозку, ендокардит), серозні порожнини (перитоніт, емпієма плеври).

За розповсюдженістю – місцева (обмежена), необмежена, системна (генералізована).

За походження – внутрішньолікарняна, позалікарняна.

За причинами виникнення – травматична, ятрогенна, спонтанна.

Приклади клінічних форм – гнилісна інфекція ран (анаеробний целюліт, анаеробний міозит (міонекроз), анаеробний фасциіт), діабетична флегмона стопи, гнилісний парапроктит, одонтогенна флегмона, апендикулярний абсцес, синдром Фурньє.

Синдром Фурньє – ідіопатична гангрена калитки. Виникає раптово і швидко поширюється. Перебіг тяжкий септичний. Яєчка не вражає (їх видаляти не слід). Іноді починається з симптомів гострого живота і кишкової непрохідності.