Розділ 3. МЕНЕДЖМЕНТ ПЕРСОНАЛУ

Розвиток інформаційних технологій та комп'ютеризація дозволяє налагоджувати ефективні комунікаційні зв'язки та надавати необхідну інформацію завдяки внутрішнім сайтам та інформаційним розсипкам, які мають ряд переваг над індивідуальним спілкуванням: масовість, доступність та економічність. На внутрішніх сайтах підприємства представляється вся необхідна інформація: регламент діяльності персоналу, організаційна структура, електронні версії нормативних і розпорядчих документів, посадові інструкції, правила роботи на підприємстві, список всіх працівників з посадами, відділами, внутрішніми та мобільними телефонами, днями народжень, номерами кабінетів, відкриті в компанії вакансії тощо. Можна використовувати і форуми за тематичними розділами (кадрові, бухгалтерські, груп по інтересам).

Персонал підприємства, інтегрований між собою в процесі трудової діяльності, формує певні соціально-трудові відносини. У ринкових умовах господарювання соціально-трудова сфера перетворюється в основу життєдіяльності колективів підприємств, окремих професійних груп працівників.

Модель виробничої поведінки персоналу має враховувати не лише зовнішні чинники, сформовані власником або менеджером підприємства (загальна мета і більш конкретні завдання), але й внутрішні мотиви працівника, зумовлені його особистими потребами. Кожного працівника насамперед цікавлять його особисті цілі та завдання, витрати та результати. Поєднання особистих і громадських інтересів працівника - одне з найважливіших завдань виробничого менеджменту.

У країнах з розвинутими ринковими відносинами сформувався механізм саморегулювання соціальних та економічних проблем.

В країнах з перехідною економікою соціальні проблеми колективу підлягають певному державному регулюванню. З цією метою на підприємствах розробляються плани соціального розвитку, які містять такі показники: підвищення доходів і якості життя працівників, вдосконалення трудового потенціалу, поліпшення житлово-побутових умов працівників, забезпечення високої продуктивності праці.

Формування соціально-трудових відносин на підприємстві повинне здійснюватися таким чином, щоб трудова діяльність працівника була основою створення матеріальних благ та підвищення якості життя.

В процесі трудової діяльності персоналу основні соціально-економічні результати можуть виражатися обсягом, складом та якістю продукції, товарів і послуг, умовами та безпекою праці, рівнем заробітної плати, наявністю прогулів і втрат робочого часу, кількістю конфліктів, скарг, страйків та іншими соціально-трудовими показниками.

Кожна підприємницька структура в Україні розробляє плани соціального розвитку, які містять систему матеріально обґрунтованих заходів, спрямованих на планомірний розвиток соціального життя у виробничому колективі.

Плани соціального розвитку спрямовані насамперед на підвищення ефективності виробництва, ріст продуктивності праці, виховання високоморального відношення до праці та колективу.

Основні показники плану соціального розвитку колективу включаються в колективний договір і виробничий план підприємства. Це програма діяльності адміністрації підприємства, громадських організацій з метою поліпшення соціального портрета колективу.

Зведений план соціального розвитку повинен включати такі розділи:

1. Удосконалення соціальної структури колективу: збалансування соціально-демографічної та професійно-кваліфікаційної структури колективу та необхідність їх змін.

2. Поліпшення умов праці: забезпечення відповідних санітарно-гігієнічних умов праці; скорочення виробничого травматизму; профілактика і зниження професійних та загальних захворювань; встановлення раціонального режиму праці; поліпшення умов праці жінок; промислова естетика.

3. Удосконалення системи оплати праці та побутових умов працівників: розробка економічно обґрунтованого стимулювання праці, удосконалення нормування праці, оплати праці, поліпшення житлових і культурно-побутових умов працівників.

4. Задоволення потреб духовного і фізичного розвитку членів колективу.

5. Розвиток громадської активності працівників і вдосконалення соціальних відносин в колективі.

Для кожного заходу соціального розвитку колективу встановлюються обсяги та терміни впровадження, витрати на впровадження з визначенням джерел їх фінансування.

Джерелами фінансування заходів соціального характеру виступають:

- прибуток підприємства;

- операційні витрати;