Розділ «7.3. Теорії мотивації в системі управління персоналом»

Ефективне управління виробничим персоналом можливе за умови розуміння мотивів і потреб працівників, а також правильного використання стимулів до праці. Мотивація як чинник підвищення професійної компетентності виробничого персоналу потребує розуміння мотиваційних механізмів поведінки працівників та дослідження структури трудової мотивації.

Ефективний виробничий менеджмент ґрунтується на поєднанні реальних цілей, життєвих цінностей, установок, очікувань і потреб працівника з цілями організації. На поведінку працівника, його відношення до конкретної діяльності та виконання певного завдання впливають умови праці, її забезпечення, взаємини з колегами, ситуація в суспільстві та на підприємстві.

В узагальненому визначенні мотивація - це:

- внутрішнє спонукання людини до дій;

- динамічний процес фізіологічного і психологічного плану, що управляє поведінкою людини, визначає її спрямування, організованість, активність і усталеність;

- здатність людини в результаті праці задовольнити свої потреби. Набір і співвідношення елементів системи рушійних сил у різних

людей істотно відрізняються, що утворює певну мотиваційну структуру у сукупності таких елементів як потреби, мотиви, стимули, дії, цілі, результат, оцінка.

Потреби є особливим станом психіки індивіда, усвідомлена їм незадоволеність, відчуття нестачі (браку) чогось, відображення невідповідності між внутрішнім станом і зовнішніми умовами.

Спонукання є потребою, усвідомленою індивідом з точки зору необхідності здійснення конкретних цілеспрямованих дій для задоволення нестачі чогось.

Тобто, мотив є внутрішньою спонукальною силою, його елементами - потреби, інстинкти, емоції, настанови, цінності та ідеали, а формами прояву - бажання, потяг, орієнтація, внутрішні установки, схильність тощо. Мотиви розділяють на моральні та соціальні.

Моральні мотиви - рушійні сили внутрішнього спонукання людини до моральності та моральної поведінки. В економічній сфері мотиви обумовлюється глибоким усвідомленням економічних потреб, намірів, цінностей окремої людини, колективу, суспільства.

Соціальні мотиви - усвідомлення людиною спонукань до діяльності, що ґрунтуються на системі соціальних відносин: з приводу формування класів, соціальних верств і груп, їх взаємодії та відповідної сукупності усіх підсистем суспільних відносин.

Стимул - зовнішня причина, яка спонукає людину діяти у напрямку досягнення мети, а саме: матеріальна та моральна винагорода визначеної форми. Саме стимули переводять потреби та інтереси у мотиви, тобто до особистісної змістовної поведінки та зацікавленості, і виступають головною рушійною силою організаційних процесів.

Заохочення працівників організації до реалізації поставлених перед ними цілей і завдань є об'єктивною необхідністю, що усвідомлюється всіма керівниками. Ряд досліджень та реальні приклади показують, що задоволеність працівників матеріальними умовами праці (заробітною платою, матеріальною допомогою та ін.) не завжди приводить до підвищення продуктивності праці. Так, в умовах кризи та трудонадлишкового ринку праці на перше місце за важливістю мотивуючих чинників працівники ставлять стабільність роботи та своєчасну виплату заробітної плати.

Хакман та Олдхем розробили модель робочої мотивації на основі п'ятьох ключових характеристиках роботи, які обумовлюють три психологічних стани і призводять до ряду сприятливих для особистості і роботи результатів (рис. 7.3). Зв'язки між ними опосередковуються силою потреби індивідуального росту (ступінь, в якій людина спрямовується на досягнення результату, до навчання і особистісного розвитку).

Рис. 7.3. Ключові характеристики роботи [6, с.93]

Людина переживає позитивні емоції у відповідності до інформованості щодо результатів роботи, яку вона особисто (переживання відповідальності) добре виконала (переживання значущості). Ця самогенеруюча мотивація буде найвищою, якщо в наявності спостерігаються всі три психологічних стани. Зв'язки між характеристиками роботи і психологічним станом працівника опосередковуються силою потреби індивідуального росту.

Загальний мотивуючий потенціал роботи визначається за формулою:

Зовнішня мотивація розглядається як прагнення людини до діяльності заради нагороди, яка слідує внаслідок успішного виконання цієї роботи.