Розділ 1. ОСНОВИ ТА СИСТЕМНІ СКЛАДОВІ ВИРОБНИЧОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 1. Підприємство та підприємництво в умовах відкритості ринку

1.1. Поняття підприємництва. Ознаки і види підприємств

Сучасні умови та потреби у модернізації підприємницького середовища вимагають зміни форм та методів управління. Перед національним виробництвом постають завдання зміни цільових орієнтирів, гнучкості й адаптивності згідно динамічних вимог щодо підвищення ефективності господарювання. В умовах обмеження ресурсів, недосконалості ринкових механізмів підприємництво не може ефективно розвиватися, яке потребує принципово нових підходів до управління розвитком.

Як відомо в управлінні виробництвом прийнято розрізняти два способи впливів: прямі (адміністративні) і непрямі (економічні).

Економічні методи управління адекватні природі ринку, оскільки безпосередньо впливають на його кон'юнктуру, а також на виробників і споживачів товарів і послуг. Так, зміни кон'юнктури ринку споживчих товарів щодо зростання попиту змушує товаровиробників збільшувати обсяг пропозиції. Непрямі методи управління діють за допомогою ринкових механізмів.

До адміністративних методів управління слід віднести прямий державний контроль над монопольним та олігопольним ринками. Тут мається на увазі директивне планування виробництва, витрат і цін, прямий контроль якості та споживчих властивостей товарів і послуг, фондове регулювання, матеріально-технічного постачання тощо.

Підприємництво - діяльність економічного суб'єкта, яке здійснюється з ризиком заради здійснення певної економічної ідеї та отримання прибутку. Цей суб'єкт самостійно планує, організує діяльність, самостійно розпоряджається її результатами і називається підприємцем. Підприємець - це людина, яка відрізняється високим професіоналізмом, умінням ризикувати, здатністю до прогнозування, створення нових якісних товарів, технології, послуг, вміння об'єднувати людей, розвивати в них здібності до творчості та раціонального використання наявних ресурсів тощо.

Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції - творчу, ресурсну, організаційну. Творча полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових ідей, здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком. Ресурсна передбачає, що підприємництво націлене на найбільш ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва. Організаційна зводиться до поєднання ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях, здійснення контролю і використання їх.

Підприємництво оновлює економічну систему, забезпечує її розвиток, гнучкість, дає можливість реалізувати творчі та організаційні здібності будь-якого члена суспільства.

Складовими підприємницької діяльності в умовах відкритості ринку є:

- вільний вибір виду діяльності;

- добровільне залучення до виробничої діяльності майна та коштів юридичних і фізичних осіб;

- лібералізація ціноутворення на товари та послуги;

- відсутність всіляких обмежень формування персоналу;

- використання прибутку в інтересах власників;

- дерегуляція зовнішньоекономічної діяльності.

Підприємницька діяльність може бути реалізована у сфері виробництва товарів та послуг, фінансово-кредитній та комерційній сфері. Відповідно, слід розрізняти такі форми підприємництва як виробниче, комерційне, фінансове.

За формами власності та організацією можна виділити такі основні види підприємництва: індивідуальне, сімейне, приватне або партнерське, акціонерне, орендне, колективне, спільне, державне, комунальне.

Підприємництво може розвиватися лише в певному середовищі, яке обумовлено економічними, юридичними, соціальними, екологічними, науково-технічними передумовами.