Розділ «1.3. Витрати виробництва»

Виробничий менеджмент

Витрати виробництва - це вартісна оцінка економічних ресурсів, використаних задля виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт.

Поняття витрат в економічній науці базується на обмеженості ресурсів і можливості альтернативного їх використання, оскільки вибір певного варіанта виробництва зумовлює втрату вигод використання відповідних ресурсів найкращим із можливих способів. У зв'язку з цим дійсні витрати поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні (явні) - це витрати на оплату економічних ресурсів, постачальники яких не є засновниками підприємства (грошові витрати на придбання сировини, палива, обладнання, найманої праці та транспортних послуг тощо).

Внутрішні (неявні) - це витрати фірми на використання власних (неоплачуваних) ресурсів. Оскільки підприємство могло б використовувати власні ресурси в інших сферах діяльності, необхідно підрахувати можливі втрати. Тому неявні витрати включають:

- втрачену" заробітну плату, яку міг би отримати підприємець як найманий працівник за своїм фахом;

- втрачену" орендну плату, якби підприємець здав в оренду свої виробничі приміщення;

- втрачений" обсяг грошових коштів, який підприємець міг би отримати від депозитів замість інвестування у виробництво;

- певний прибуток як дохід, достатній для того, щоб підприємець залишався в даній галузі.

Виокремлення явних та неявних витрат відображає два підходи до розуміння природи витрат фірми.

Бухгалтерській підхід передбачає врахування зовнішніх витрат, які оплачуються безпосередньо після отримання рахунку. Ці витрати відображаються у бухгалтерському звіті і називаються бухгалтерськими витратами.

Економічний підхід передбачає врахування внутрішніх і зовнішніх витрат. Ці витрати називаються економічними витратами.

Зв'язок між обсягом виробництва продукції та вартістю її виробництва у довгостроковий період показує функція загальних витрат виробництва, яка відображає сумарну вартість усіх використаних факторів виробництва і має вигляд:

де ТС; С(К, Ь) - загальна вартість виробництва; гь - ціна одиниці праці; гк - ціна одиниці капіталу.

Якщо ціни ресурсів незмінні, ця функція є лінійною.

Пряма лінія, всі точки якої відповідають різним варіантам сполучень факторів виробництва однакової вартості ТС, має назву ізокоста (рис. 1.7).

Нахил ізокости дорівнює і визначає норму заміщення капіталу однією додатковою одиницею праці за умов незмінної сукупної вартості. При зміні цін факторів нахил ізокости змінюється.

Ізокоста

Рис. 1.7. Ізокоста

Мінімізація вартості - процес досягнення фірмою таких обсягів використання ресурсів, коли вартість набору ресурсів, необхідних для забезпечення певного обсягу випуску продукції, буде найменшою у порівнянні з вартістю всіх інших наборів ресурсів, які забезпечують той самий обсяг випуску. Геометрично це точка Е - точка дотику ізокванти з ізокостою (рис. 1.8).

Умова мінімізації вартості виробництва

Рис. 1.8. Умова мінімізації вартості виробництва

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Виробничий менеджмент» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „1.3. Витрати виробництва“ на сторінці 1. Приємного читання.