Визначення
Загострення БА – епізоди прогресуючого утрудненого із скороченням дихання, кашлю, свистячого дихання, скутості грудної клітки, або комбінація цих симптомів, які характеризуються зменшенням потоку повітря під час видиху (кількісно визначається вимірюванням ОФВ1 та ПОШвид).
Коментар. Функціональні показники зовнішнього дихання ОФВ1 та ПОШвнд більш надійні індикатори ступеню обмеження дихальних шляхів, аніж клінічні симптоми астми. Однак, вираженість симптомів може бути більщ чутливим показником початку загострення, оскільки збільшення кількості симтптомів та їх важкості зазвичай передує погіршенню ОФВ, та ПОШвид. Ступінь тяжкості загострень визначає місце та об'єм лікування. Показники, що відображають тяжкість стану хворого (ОФВ1 ПОШвид, ЧСС, ЧД, SaO2 повинні моніторуватись протягом лікування загострення БА.
Загострення БА класифікується за анамнезом, тяжкістю клінічних симптомів і функціональними порушеннями дихання та кровообігу.
Ступені тяжкості загострення бронхіальної астми
| Симптоми | Легкий | Середньої · Тяжкості | Тяжкий . | Загроза зупинки дихання |
| Задишка | У ході. · Можуть лежати | У розмові. Воліють сидіти. Утруднення прийому їжі | В спокої. Пересуваються важко. Вимушене положення тіла з нахилом вперед | |
| Розмова | Реченнями | Фразами | Словами | |
| Свідомість | Можливе збудження | Звичайно збудження | Звичайно збудження | Сплутаність |
| Частота дихання | Підвищена | Підвищена | > 30/хв. | |
| Участь допоміжної мускулатури в диханні | Звичайно немає | Звичайно є | Звичайно є | Парадоксальне торакоабдомінальне дихання |
| Свистяче дихання | Помірне, звичайно наприкінці видиху | Голосне | Звичайно голосне | Відсутність свисту |
| Пульс/хв. | <100 | 100-120 | >120 | Брадикардія |
| Парадоксальний пульс | Відсутній, · < 10 мм рт. ст. | Може визначатися, 10–25 мм рт. ст. | Часто визначається, >25 мм рт. ст. | відсутній на фоні м'язової втоми |
| ПШВ після прийому бронхолітика, % належних або найкращих для хворого величин | >80% | 60-80% | <60% · (< 100 л/хв.) або відповідь < 2 год. | |
| Ра02 | Норма | >60 мм рт. ст. | <60 мм рт. ст. | |
| Ра02 | <45 мм рт. ст. | <45 мм рт. ст. | >45 мм рт. ст. | |
| Sa02 | >95% | 91-95% | <90% |
Діагностика
• 1. Анамнез. Тяжкість та тривалість симптомів, включаючи обмеження фізичної активності, порушення сну, лікування, що проводиться на даний час з урахуванням доз та доставкових пристроїв, доз препаратів, що пацієнт приймав перед початком загострень, зміни в лікуванні, реакція на терапію, час початку загострення та його ймовірна причина, наявність факторів ризику смерті від БА).
• 2. Фізикальне обстеження: як спілкується пацієнт (розмова фразами, реченнями тощо), оцінка життєво важливих показників – ЧСС, ЧД, AT, участь допоміжної мускулатури в акті дихання та ін.).
• 3. Функціональна оцінка ступеню тяжкості загострень: ОФВ1, ПОШ , SaO2.
• 4. У пацієнтів з тяжким загостренням (ОФВ1 30-50% від належних), які не відповідають на початкове лікування, або у разі погіршення стану рекомендується визначення газового складу артеріальної крові. РаO2 < 60 мм рт. ст. за нормального або збільшеного РаСO2 (особливо > 45 мм рт. ст.) свідчить про наявність легеневої недостатності.
Види загострення астми
| Майже смертельна БА | Підвищений РаС02 та/або потреба в механічній вентиляції легень з підвищеним тиском заповнення | |
| Загрозлива для життя БА | Будь-яка з наступних ознак у пацієнтів з тяжкою формою БА | |
| Клінічні ознаки | Виміри | |
| Порушення свідомості · Виснаження · Аритмія · Гіпотонія · Ціаноз · "Німа легеня" при аускультації Погані респіраторні зусилля | ПОШвид < 33% від персонально найкращої або прогнозованої. Сатурація кисню менше 92%. РаСO2 < 8 кПа "Нормальний" РаСO2 (в межах 4,6-6,0 кПа) | |
| Гостра тяжка БА | Будь-який показник з наступних: · ПОШвид 33–50% від персонально найкращої або прогнозованої ЧД >25 за 1 хв. · ЧСС > 110 за 1 хв. · Неможливість закінчити речення за одне дихання | |
| Помірне загострення БА | Збільшення частоти та тяжкості симптомів · ПОШвид 50–75% від персонально найкращої або прогнозованої · Відсутність ознак тяжкої гострої астми | |
| Ламка БА | Тип 1. Значна варіабельність ПОШвид (денна варіабельність > 40% > 50% часу впродовж > 150 днів), не зважаючи на інтенсивну терапію · Тип 2. Раптові тяжкі напади на тлі добре контрольованої БА | |
Загострення легкої та середньої тяжкості можна лікувати амбулаторно. Якщо пацієнт відповідає на збільшення інтенсивності лікування, потреби госпіталізувати його у відділення невідкладної допомоги немає. Рекомендуються навчання пацієнта, перегляд поточної терапії. Тяжкі загострення потенційно загрожують життю хворого. Більшості пацієнтів з тяжким загостренням треба лікуватись в умовах стаціонару.
На амбулаторному етапі призначається початкова терапія: збільшення дози інгаляційних Р2-агоністів (2-4 вдихи кожні 20 хв. протягом першої години). Після першої години необхідно переглянути дозу залежно від тяжкості загострення. Лікування слід корегувати, враховуючи індивідуальну відповідь пацієнта. Рекомендується застосування дозованих інгаляторів через спейсер, розчинів бронхолітиків через небулайзер. Якщо відповідь пацієнта на бронхолітичну терапію повна (ПОШвид переважає 80% від належного або кращого для хворого і триває 3-4 год.), потреби в інших ліках немає. У разі неповної відповіді слід продовжити прийом інгаляційного β2-агоніста по 6-10 вдихів кожні 1-2 год.; додати оральний ГКС (0,5-1 мг/кг преднізолону або еквівалентні дози іншого орального ГКС протягом 24 год.), інгаляційний холінолітик; можливе застосування комбінованих форм: інгаляційний холінолітик + інгаляційний р2-агоніст, консультація лікаря.
У разі низького ефекту потрібно продовжити прийом інгаляційних β -агоністів до 10 вдихів (краще через спейсер) або повною дозою через небулайзер з інтервалами менше години; додати інгаляційний холінолітик; можливе застосування комбінованих форм: інгаляційний холінолітик + інгаляційний β2-агоніст; додати пероральний ГКС; негайно звернутись по невідкладну до помогу, викликати "швидку допомогу".
Тяжкі загострення загрожують життю хворого і потребують лікування у стаціонарі. Початкове лікування: киснетерапія, інгаляційний β2-агоніст швидкої дії постійно протягом 1 год. (рекомендується через небулайзер); системний ГКС. Повторна оцінка через 1 год. із корегуванням терапії. Якщо загострення відповідає середньотяжкому ступеню, призначають киснетерапію, інгаляційний β2-агоніст + холінолітик щогодини; оральний ГКС; продовжувати лікування впродовж 1-3 год. до поліпшення стану.
За наявності в анамнезі факторів ризику біля-фатальної БА, ПОШвид менше 60% від належного або кращого для хворого, виражених проявів симптомів у стані спокою, ретракції грудної клітки, відсутності клінічного поліпшення після початкового лікування – потрібні киснетерапія, інгаляційний β2-агоніст + холінолітик, системний ГКС. Повторна оцінка через 1-2 год.; в разі доброго ефекту протягом 1-2 год. після останньої лікарської маніпуляції можна виписати додому. У домашніх умовах треба продовжити лікування інгаляційними β2-агоністами; у більшості випадків рекомендують оральні ГКС, комбіновані інгалятори, просвіта пацієнта.
За неповної відповіді: киснетерапія, інгаляційний β2-агоністі холінолітик, системний ГКС, рекомендуються ксантин в/в, моніторинг ПОШвид, сатурації кисню в артеріальній крові (SaO2), частоти пульсу.
У разі неефективної терапії протягом 1-2 год. направити хворого у відділення інтенсивної терапії, де призначають киснетерапію, інгаляційний β2-агоніст + холінолітик, ГКС в/в, р2-агоніст п/ш, в/м, в/в, ксантин в/в, можливі інтубація та штучна вентиляція легень (ШВЛ).
Коментар: з метою визначення результатів лікування введено поняття контролю над БА. Виділяють: контрольований перебіг, частковий контроль, неконтрольований перебіг.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загострення бронхіальної астми“ на сторінці 1. Приємного читання.
