Визначення
Це травма, що викликана високою температурою (термічний опік), міцними кислотами та лугами (хімічний опік), ультрафіолетовим й іншими видами опромінення (променевий опік).
У мирний час найбільш поширені термічні опіки (парою, окропом тощо), що отримуються внаслідок побутової необережності, пожеж, рідше – виробничої травми через недотримання вимог безпеки.
Діагностика
Розрізняють 4 ступені термічних опіків шкіри:
I ступінь – стійка гіперемія;
II ступінь – відшарування епідермісу й утворення пухирів;
III ступінь – вигоряння власне шкіри (дерми);
IIIa ступінь – поверхневі;
ІІІб ступінь – глибокі;
IV ступінь – вигоряння шкіри, підшкірної клітковини та структур, що знаходяться глибше.
Опіки І і II ст. – поверхневі, III ст. – глибокі, супроводжуються рубцюванням шкіри; IV ст. – некрозом.
Великі опіки: поверхневі – понад 30% площі шкірних покривів; глибокі – понад 10% площі шкірних покривів.
Площа опіків визначається:
• 1) за "правилом дев'яток" (голова 9%, рука 9%, передня поверхня тулуба 18%, нога 18%);
• 2) за "правилом долоні" – площа долоні складає приблизно 1% площі поверхні шкіри.
Для опіків І ст. характерні гіперемія шкіри, сильний біль; II ст. – гіперемія шкіри, пухирі різної величини; III ст. – гіперемія шкіри, розкриті пухирі, ділянки білої "свинячої" шкіри з обривками епідермісу; IV ст. – обвуглення шкіри.
Критичні опіки:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Опіки“ на сторінці 1. Приємного читання.
