Визначення
Хронічне легеневе серце (ХЛС) – це легенева артеріальна гіпертензія внаслідок захворювань, які змінюють структуру і/або функцію легень, що призводить до збільшення ПШ (гіпертрофії і/або дилатації) і часом до право- серцевої недостатності.
Коментар: У 1998 р. група експертів ВООЗ (S. Rich et al.) розробила нову діагностичну класифікацію ЛГ (див. розділ "Легенева гіпертензія"). Легеневе серце належить до частини 3 цієї класифікації – "ЛГ, асоційована з розладами дихальної системи і/або гіпоксемією".– і його слід відрізняти від легеневої венозної гіпертензії (частина 2), а також від первинної ЛГ (частина 1) і тромбоемболічної ЛГ (частина 4).
ЛГ, яка ускладнює хронічні захворювання органів дихання, діагностують за підвищенням СТЛА у спокої понад 20 мм рт. ст., тоді як за первинної ЛГ діагноз встановлюється у разі тиску в ЛА понад 25 мм рт. ст. у здорових осіб до 50 років найчастіше цей рівень перебуває в межах 10-15 мм рт. ст. З віком цей показник підвищується приблизно на 1 мм рт. ст. за кожні 10 років життя. Термін "ЛГ" слід застосовувати для визначення ЛГ у стані спокою. Нормальний СТЛА складає у спокої 14±3 мм рт. ст. ЛГ встановлюється в разі підвищення тиску у ЛА понад 20 мм рт. ст. у спокої або вище 30 мм рт. ст. під час помірного фізичного навантаження.
Класифікація
Захворювання дихальної системи, асоційовані з ЛГ (за винятком первинної ЛГ, тромбоемболічного захворювання легень і захворювань легеневого русла) (Weitzenblum, 2003):
• обструктивні захворювання легень: ХОЗЛ[1], БА (за наявності незворотної бронхіальної обструкції), MB. бронхоектазії, облітеруючий бронхіоліт;
• рестриктивні захворювання легень: нервово-м'язові захворювання (аміотрофічний латеральний склероз, міопатія, білатеральний параліч діафрагми та інші), торакопластика, наслідки туберкульозу легень, саркоїдоз, пневмоконіоз, кіфосколіоз, легеневі захворювання, пов'язані з прийомом препаратів, алергічний альвеоліт, пов'язаний із зовнішніми факторами, захворювання сполучної тканини, ідіопатичний інтерстиціальний фіброз, інтерстиціальний легеневий фіброз відомого походження;
• ЛН "центрального" походження: центральна альвеолярна гіповентиляція, синдром ожиріння-гіповентиляції ("синдром Піквіка"), синдром апное під час сну.
Нa підставі наявності або відсутності ознак застою у великому колі кровообігу розрізняють компенсоване і декомпенсоване ХЛС.
За ступенем вираженості тиску у ЛА розрізняють 4 стадії ЛА:
I – до 50 мм рт. ст.;
II – 50-75 мм рт. ст.;
ІII – 75-100 мм рт. ст.;
IV – вище 100 мм рт. ст.
Діагностика
Клініка ХЛС включає прояви основного захворювання органів дихання, ознаки гіпертензії у малому колі кровообігу і гіпертрофії ПШ, симптоми ЛН та СН.
• 1. Суб'єктивні ознаки ХЛС неспецифічні: задишка, кашель, біль у ділянці серця, синкопальні стани, серцебиття. Наявність інших симптомів обумовлена фоновим основним захворюванням.
• 2. Об'єктивні зміни за ХЛС різноспрямовані: визначається тенденція до гіпотонії, тахікардія, зсув правої межі відносної серцевої тупості вправо, протодіастоліний (правошлуночковий) ритм галопу, акцент та розщеплення Итону над ЛА, набухання яремних вен (позитивний венний пульс), "застійна печінка", набряковий синдром, акроціаноз, печінково-яремний рефлюкс.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хронічне легеневе серце“ на сторінці 1. Приємного читання.
