Визначення
Аутоімунний гепатит (АГ) – хронічне прогресуюче захворювання печінки невідомої етіології, яке характеризується перипортальним або більш широким запаленням, гіпергамаглобулінемією, появою в сироватці широкого спектру аутоантитіл та, як правило, піддається лікуванню ГКС.
Частота АГ складає 6-20 на 100 000 населення, частіше хворіють молоді жінки. Ключова роль в розвитку АГ належить порушенню імунорегуляціі, що в кінцевому наслідку призводить до надмірної продукції запальних медіаторів, ураження тканини печінки та розвитку системного запалення.
Діагностика
Клінічна. Можливий гострий, навіть фульмінантний дебют з вираженою слабкістю, жовтяницею, пропасницею. Розгорнута клініка АГ характеризується астенічним синдромом, субфебрилітетом, артралгіями, міалгіями, абдомінальним дискомфортом, жовтяницею. Холестаз не характерний. В об'єктивному дослідженні виявляються телеангіектазії, рожеві стрії, геморагічний висип, кушингоїдний перерозподіл жирової тканини, болючість в правому підребер'ї, гепатоспленомегалія. Притаманні різноманітні системні прояви: васкуліти, поліартрит, поліміозит, лімфаденопатія, пневмоніт, фіброзуючий альвеоліт, полісерозити, тиреоїдит, гломерулонефрит, синдром Шегрена, виразковий коліт, ЦД, гемолітична анемія, тромбоцитопенія.
Виявляються підвищення ШОЕ, помірна лейко- та тромбоцитопенія, анемія (гемолітична або анемія хронічного захворювання). Білірубін підвищений переважно за рахунок прямої фракції в 2-10 разів, трансамінази підвищені у 5 разів і більше, АЛТ> ACT. На тлі високої активності гепатиту виявляється гіпоальбумінемія, зниження протромбінового індексу. Гама-глобуліни зростають в 2 і більше разів, переважно за рахунок IgG.
Серологічна. Діагноз встановлюють на підставі виявлення низки аутоантитіл у сироватці крові: антинуклеарні антитіла (ANA), антитіла до гладенької мускулатури (SMA), антитіла до мікросом печінки та нирок (anti-LKMl).
Морфологічна. Гістологічні зміни представлені перипортальним гепатитом зі східцеподібними або мостовидними некрозами, лімфомакрофагальною або плазматичною інфільтрацією, утворенням залозистоподібних скупчень гепатоцитів, ізоляцією груп гепатоцитів у вигляді розеток. У більшості випадків порушується часточкова структура печінки з надмірним фіброгенезом і формуванням цирозу печінки.
Класифікація
• 1. АГ / типу виявляється у 85% хворих та характеризується наявністю а сироватці ANA у 70-80% пацієнтів та SMA у 50-70%. У частини хворих гепатит поєднується з іншою аутоімунною патологією (аутоімунний тиреоїдит, дифузний токсичний зоб, виразковий коліт та ін.). У 40% хворих протягом 3 років формується цироз печінки. АГ І типу, як правило, піддається лікуванню ГКС.
• 2. АГ H типу виявляється у 10-15% випадків та характеризується наявністю антитіл до мікросом печінки та нирок (anti-LKMl). Хвороба розвивається переважно у віці 2-14 років та зазвичай асоціюється з такими аутоімунним захворюваннями, як вітіліго, інсулін-залежний діабет, аутоімунний тиреоїдит. Резистентність до імуносупресивної терапії та більш швидке формування цирозу (80% протягом 3 років) визначає важкий прогноз.
Зразки формулювання діагнозу
• 1. Аутоімунний гепатит І типу (ANA+) з вираженою активністю запального процесу, важкий перебіг (тромбоцитопенія, гемолітична анемія).
• 2. Аутоімунний гепатит І типу (ANA+) з помірною активністю запального процесу та вираженим фіброзом печінки (біопсія 2006 р.), аутоімунний тиреоїдит, еутиреоз, синдром Шегрена.
Лікування
Показання
| Абсолютні | Відносні | Лікування не проводиться |
| Симптоми виражені · Неухильне прогресування | Симптоми помірно виражені або відсутні | Безсимптомний перебіг з незначними лабораторними змінами Непереносність преднізолону та/або азатіолрину в анамнезі |
| ACT* 10 норм | ACT 3–9 норм | ACT < 3 норм |
| ACT* 5 норм + гамаглобуліни *2 норм | ACT * 5 норм + гамаглобуліни <2 норм | Виражена цитопенія |
| Мостовидні некрози · Мультилобулярні некрози | Перипортальний гепатит | Портальний гепатит Неактивний цироз · Декомпенсований цироз з кровотечею з вен стравоходу в анамнезі |
Стандартом лікування АГ є патогенетична імуносупресивна терапія, що ґрунтується на ГКС як монотерапіїабо в комбінації з азатіоприном. Метою лікування є досягнення клінічної і біохімічної ремісії, яка є підставою для поступового скасування імуносупресорів надалі. Повна відмова від імуносупресорів рекомендується лише по закінченні 4-річного курсу в зв'язку з високою частотою рецидивів.
Схеми лікування
| Тижні лікування | Монотерапія преднізолоном, мг в дена | Комбінована терапія | |
| преднізолон, мг в день | азатіоприн, мг в день | ||
| І | 60 | 30 | - |
| II | 40 | 20 | 50 |
| IIІ і IV | зо | 15 | 50 |
| V і наступні | 20 | 10 | 50 |
Токсичний (медикаментозний) гепатит
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аутоімунний гепатит“ на сторінці 1. Приємного читання.
