• 2. Алергопроби з розповсюдженими алергенами.
• 3. Наявність бронхіальної гіперреактивності під час бронхопровокаційних тестів з ацетилхоліном, метахоліном, гістаміном.
• 4. Зменшення нападів кашлю під впливом бронхолітичної терапії (β2-агоністами короткої дії).
• 5. Наявність позитивної (>200 мл або 12% від базового значення) відповіді ОФВ, в пробі з бронхолітиком та виявлення добової варіабельності ПОШвид (20-30%).
• 6. Цитологічне дослідження харкотиння (наявність еозинофілії).
Коментар: Враховуючи подібність патофізіологічних ознак та механізмів КВБА і типово! БА, лікування призначається відповідно до тяжкості захворювання.
БА, поєднана з ХОЗЛ
Коментар: БА та ХОЗЛ – це самостійні бронхообструктивні захворювання з різним патогенезом, тактикою ведення, відповіддю на лікування, прогнозом. Однак вони мають багато спільних ознак: обидва є хронічними запальними захворюваннями із залученням дрібних дихальних шляхів, що характеризуються обмеженням легеневого повітряного потоку, бронхообструкція виникає внаслідок мукоциліарної дисфункції і спазму гладенької мускулатури бронхів з розвитком бронхіальної гіперреактивності.
Поєднання БА та ХОЗЛ частіше виникає в осіб старшої вікової групи з тривалим анамнезом одного захворювання.
Клінічні та функціональні відмінності поєднаного перебігу БА та ХОЗЛ відповідно до тилу ініціації
| У випадку первинної БА | У випадку первинного ХОЗЛ |
| Наявний анамнез поганого контролю, незначне застосування базисної протизапальної терапії, тривале табакопаління; зменшення добової варіабельності ОФВ, та ПОШ^ за збереження бронхолітичної відповіді на 3-агоніст; зниження ефекту від призначення ГКС, поява потреби у збільшенні його дози; зміни особливостей задишки (тенденція до постійної прогресуючої задишки); поступове зменшення відповіді на бронхолітики прискорення щорічного падіння ОФВ.; · – поява клініко-функціональних ознак системних уражень | Поява хвилеподібної симптоматики (нападоподібного кашлю, ядухи, нічних симптомів бронхообструкції) на тлі монотонного перебігу хвороби; виявлення підвищення гіперактивності бронхів, збільшення відмінностей у показниках ранкової та вечірньої пікфлуоуметрії; · – гострі симптоми ефективно зменшуються у разі застосування бронхолітиків, а у випадку досить тривалого застосування ефективні інгаляційні ГКС |
Алгоритм фармакотерапії у разі поєднання БА та ХОЗЛ передбачає комплексне лікування із застосуванням базисної терапії: інгаляційного ГКС у високих дозах + β2-агоніста пролонгованої дії + холінолітика пролонгованої дії + теофіліну пролонгованої дії разом із препаратом антиоксидантної дії (N-ацетилцистеїн). У базисній терапії можна призначати також комбіновані бронхолітики короткої дії (β2-агоністи короткої дії + холінолітик короткої дії).
Бронхіальна астма у вагітних
Коментар. Під час вагітності тяжкість БА часто змінюється: у 1/3 хворих – погіршується,у 1/3 –стає легшою, у 1/3 – перебігає без змін. Недостатній контроль БА при вагітності негативно впливає на плід, збільшує перинатальну смертність, ризик передчасних пологів, народження дитини з низькою вагою. Внаслідок цього прийом препаратів для контролю БА під час вагітності виправданий, навіть, якщо безпечність застосування контролюючих препаратів при БА у разі вагітності, не доведена.
Планово рекомендується застосування ІКС, β2-агонІстів, модифікаторів лейкотриєнів (в т.ч. монтелукаста), теофілінів при добовому моніторингу в дозах, що відповідають тяжкості перебігу захворювання, що не асоціюється із підвищенням ризику розвитку вад плода.
Лікування загострень має бути агресивним, щоб уникнути розвитку гіпоксії плода. За необхідності – призначаються КДБА, кисень через небулайзер, системні ГКС.
БА та ожиріння
У хворих на БА на тлі ожиріння, захворювання гірше контролюється, що зв'язують із іншим (не еозинофільним) типом запалення дихальних шляхів, а також із наявністю супутніх захворювань (обструктивне апное-гіпопное сну, гастроезофагеальний рефлюкс, серцево-судинні захворювання тощо). Хворі з ожирінням характеризуються гіршою відповіддю на інгаляційні ГКС, антагоністи лейкотриєнів, однак, інгаляційні ГКС залишаються основними препаратами для лікування таких пацієнтів. Зменшення ваги покращує контроль астми, ФЗД, зменшує потребу в медикаментах.
БА та хірургічне втручання
Проведення хірургічних втручань у хворих на БА підвищує ризик виникнення інтраопераційних та післяопераційних дихальних ускладнень, що залежить від тяжкості БА, типу хірургічного втручання (грудна хірургія, абдомінальна хірургія, операції на кінцівках та інше), типу анестезії та інших чинників.
При ОФВ < 80% від належного або персонально кращого значення для конкретного хворого, рекомендується короткий курс оральних ГКС. Хворим, що отримували системні ГКС протягом останніх 6 міс., рекомендується на період оперативного втручання курс гідрокортизону по 100 мг кожні 8 год. в/в, який необхідно швидко припинити після закінчення операції (оскільки застосування системних ГКС може погіршувати загоєння післяопераційної рани).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні класифікації та стандарти лікування захворювань внутрішніх органів. Невідкладні стани в тера» автора Мостовой Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загострення бронхіальної астми“ на сторінці 6. Приємного читання.
