Розділ «Тема 6. Лікарські рослини та сировина, які містять флавоноїди та їх глікозиди»

Поширення. Росте по берегах річок, канав і озер, луках, степах, лісах, канавах, межах, парових полях, балках по всій території України та СНД.

Заготівля. Збирають й сушать у фазі цвітіння молоді суцвіття з квітконосами до 4 см завдовжки.

Хімічний склад. Сировина містить ефірну олію (1,5-2 %), в якій є камфора, борнеол, туйон, туйол, танацетон, а також гіркий лактон танацетин, антрацени, пірени, флуоратен, поліінил, флавоноїди (кверцетин, лютеолін, акапетин), алкалоїди, вітамін С, терпени, каротин, дубильні речовини, похідні кумарину, кавова, хлорогенова, галова і танацетова кислоти, сполуки марганцю.

Застосування. Препарати суцвіть збільшують секрецію жовчі, посилюють амплітуду скорочень серця і сповільнюють його ритм, підвищують артеріальний тиск, мають бактерицидні і протиглисні властивості. Застосовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (відсутності апетиту і погіршенні травлення, метеоризмі, закрепах, кривавих проносах, ентероколітах, спазмах шлунку, антацидних гастритах, сповільненій евакуації кишечнику), при захворюваннях печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів (гепатитах, ангіохолітах, жовтяниці), для посилення жовчо- і сечовиділення, при циститі, нефриті, нирковокам'яній хворобі, подагрі, ревматизмі, водянці, малярії, пропасниці, болісних і нерегулярних менструаціях, головному болю, порушеннях серцевої діяльності, стенокардії, інтоксикації, викликаній туберкульозом легенів, при нервових розладах, зокрема при епілепсії, істерії, іпохондрії, при недокрів'ї, гіпертонічній хворобі, вивихах, ранах. Готують настій 10-20:200 і приймають по 3-5 ч. л. за 30 хв. до їди З рази на день, або беруть 1 ч. л. суцвіть, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 10 хв. і випивають впродовж дня, або приймають по 1-3 г порошку суцвіть 2-3 рази на день. Вживають також 10 % настоянку квіток на білому вині – по 1 ст. л. через кожні 2 год. При виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки приймають по 75-100 мл 5 % настою квіток 3 рази на день. Для вигнання аскарид, гостриків, волосоголовців беруть 1 ст. л. суцвіть, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 20 хв., випивають натщесерце, а потім приймають проносний сольовий засіб, або вживають по 1 ч. л. плодів чи квіток 2-3 рази на день. Для вигнання гостриків беруть 2 зубці часнику, відварюють у 2 склянках молока, змішують з 1 ст. л. порошку або пасти плодів, кип'ятять у закритому посуді на малому вогні 10 хв. і рідину теплою вводять у вигляді клізми, намагаючись затримати якомога довше. Клізми повторюють до повного видалення гостриків, або беруть 1 ч. л. плодів, заливають 100-150 мл води, настоюють при 60 °С 3 год. і вводять перед сном у пряму кишку на 10-15 хв. Такі клізми роблять щоденно 3-5 діб.

Настоєм суцвіть роблять спринцювання при білях, примочки і компреси на гнійні рани, виразки, набряки, забої, при корості, миють голову при себореї; роблять припарки при наривах і пухлинах; 5-50 % мазі застосовують при укусах бджіл і захворюваннях шкіри. З настоєм суцвіть приймають ванни при болях у суглобах. При подагрі, ревматизмі, судомах, вивихах, забиттях, роблять компреси і втирання з листя і суцвіть. Листя застосовують при головному болю, жовтяниці, подагрі, ревматизмі, епілепсії, а зовні – при вивихах і ранах.

У гомеопатії застосовують есенцію із свіжих квіток при тонусі матки і епілепсії.

Із суцвіть пижма виготовлено препарат "Танацехол", який містить флавоноїди (апігенін, лютеолін, хризоеріол, діосметин, ізорамнетин, кверцетин, аксиларин). Рекомендовано застосовувати його як жовчогінний засіб.

Пижмо протипоказано при вагітності. Великі дози можуть викликати блювання і пронос.

Суцвіття використовують як інсектицидний засіб для боротьби з блохами, мухами та іншими комахами.

Листя вживають у їжу для ароматизації салатів, пудингів, кексів, м'ясних і рибних страв. Порошком квіток присипають свіже м'ясо, щоб запобігти відкладання яєць мух та інших комах.

Собача кропива п'ятилопатева (Leonurus quinquclobatus Gilib.)

Багаторічна трав'яниста сірувата рослина з родини Губоцвіті (Labiatae) з дерев'янистим коренем. Стебло прямостояче від 25 до 100 см заввишки, чотиригранне опушене. Листки навхрест супротивні, черешкові, зверху яскраво-зелені, знизу – білувато-повстисті. Квітки сидячі зібрані густими кільцями в пазухах листків на верхівках пагонів, блідо-рожеві. Цвіте у червні-вересні. Плід – з 4 однонасінних горішкових часточок.

Поширепия. Росте по всій території України на пустирях, біля доріг, житла, на узліссях, перелогах, берегах річок, як бур'ян в Європейської частини, Західному Сибірі, на Кавказі.

Заготівля. Збирають траву на початку цвітіння й сушать.

Хімічний склад. У сировині є стахідрін, глікозиди, сапонін, вуглеводи, білки, холін, флавоноїди (кверцетин, рутин, квінквелозид), кумаринова, яблучна, винна і фосфорна кислоти, ефірна олія (0,06 %), вітамін С, дубильні, мінеральні та інші речовини. На початку цвітіння міститься 0,035-0,4 % алкалоїдів леонурину й леонуридину.

Застосування. Діє подібно до валеріани – заспокоює центральну нервову систему, знижує артеріальний тиск, уповільнює ритм та посилює скорочення серця, знімає задишку, має протисудомну, сечогінну та седативну дію. За своїм заспокійливим впливом перевершує валеріану в 4-5 раз, не викликає побічної дії. Застосовують при підвищеному нервовому збудженні, серцево-судинних неврозах, ранніх стадіях гіпертонічної хвороби, стенокардії, атеросклерозі, кардіосклерозі, міокардиті, міокардіодистрофії, пороках серця, базедовій хворобі, істерії, неврозах у клімактеричному періоді, болісних менструаціях, неврастенічному синдромі, функціональних розладах центральної нервової системи (неврастенії, істерії, вегетоневрозі, епілепсії, синдромі Меньєра), склерозі мозкових судин. Готують настій трави 15:200 і приймають по 1 ст. л. за 30 хв. до їди 3-5 разів на день, або по 30-50 крапель 20 % настойки на 70 % спирту 3-4 рази на день.

У народній медицині, крім того, застосовують при переляках, депресії, іпохондрії, запамороченні, головному болю, блюванні, серцебитті, затяжному кашлі, як жовчо- і сечогінний засіб, при пневмонії, захворюваннях шлунково- кишкового тракту, зокрема при ентероколіті, спазмах шлунку, водянці, для регулювання менструацій, маткових кровотечах, ендометритах, як кровоспинний засіб. Беруть 1 ст. л. трави, заливають 1 склянкою холодної води, настоюють 8 год. і випивають впродовж дня, або 2 ст. л. заливають 250 мл води, кип'ятять поки залишиться половина і приймають по 2 ст. л. декілька разів на день, або 1 ст. л. заливають 1 склянкою киплячої води, настоюють і випивають за 2-3 прийоми (при захворюваннях шлунково-кишкового тракту впродовж 3 тижнів). Свіжий сік приймають по 30-40 крапель на 1 ст. л. води за 30 хв. до іди за 3 прийоми. Щоб сік не псувався, його змішують наполовину із спиртом і приймають по 60-80 крапель 3 рази на день. Порошок трави приймають по 2-4 г на день, відвар коренів вживають при маткових кровотечах. Насіння застосовують як сечогінний засіб при глаукомі, траву з насінням – при деяких захворюваннях шкіри.

Використовують – у гомеопатії.

Софора японська (Sophora japonica L.)

Листопадне дерево з родини Бобові (Leguminosae) висотою до 30 м з міцною кореневою системою, густою кроною. Листки чергові, непарноперисті з 3-8 парами листочків на коротких відстовбурченоволосистих черешках, зверху темно-зелені, знизу – сизуваті. Квітки двостатеві, зібрані великими волотями, ясно-жовтого кольору. Цвіте у липні-серпні. Плід – біб на плодоніжці, нерозкривний, чотковидний, між насінинами з перетяжками, заповненими жовтаво-зеленим клейким соком.