Розділ «Тема 5. Лікарські рослини та сировина, які містять терпеноїди (ефірні олії та гіркоти)»

Живицю приймають всередину при захворюваннях органів дихання як відхаркувальний і зміцнювальний засіб. Скипидаром при радикуліті роблять компреси разом з кислим житнім тістом та наступним щільним укутуванням хворого (1 раз на день – всього 3 сеанси). При хронічному алкоголізмі приймають скипидар, починаючи з 5 – і доводять до 30 крапель на день, а потім дозу поступово зменшують, від 30 до 5 крапель на день.

По 1-2 г (0,25-0,5 ч. л.) до їди 2-3 рази на день приймають пилок, зібраний під час цвітіння. Вважають, що він тонізує весь організм і є засобом для досягнення довголіття. Настій пилку на молоці, змішаний з медом та маслом, вживають при туберкульозі легенів.

Сосновий ліс насичений фітонцидами, тому хворим, особливо на туберкульоз, показане перебування в ньому.

Фенхель звичайний (Foeniculum vulgare Mill.)

Дво- або багаторічна трав'яниста з борозенчастим і сизуватим стеблом ароматична рослина з родини Зонтичпі або Селерові (Umbelliferae або Аріасеае) з багатоголовим коренем висотою до 2 м, яйцеподібнотрикутними, 3,4-перисто- розсіченими листками. Квітки дрібні з білими пелюстками на довгих черешках, зібраних у складні зонтики з 15-20 променями, які закінчуються зонтичками. Цвіте у липні-серпні. Плід – сіро- або коричневато-зелена двосім'янка.

Поширення. Росте в Європейській частині, Середній Азії, Україні, на Кавказі. Культивують як ефірно-олійну рослину.

Заготівля. Збирають стиглі плоди.

Хімічний склад. У плодах знаходиться ефірна олія (3-6,5 %), яка містить анетол (біля 60 %), фенхон (біля 12 %), метилхавінол, пінен, камфен, діпентен, феландрен, аніскетон, лемонен, анісовий альдегід, анісову кислоту, а також жири (12-18 %), що складаються з гліцеридів олеїнової, лінолевої, петроселінової та пальмітинової кислот, білки (біля 20 %), вуглеводи (4-5 %) та ін. Трава містить ефірну олію, кверцетин, фенікулярин тощо, листя – до 1,54 % ефірні олії.

Застосування. Використовують плоди, які діють на центральну нервову систему: спочатку її легко збуджують, а потім заспокоюють; подразшоють рецептори слизових оболонок і посилюють секрецію залоз шлунково-кишкового тракту, бронхів, молочних залоз. Ефірна олія, виділяючись через легені й дихальні шляхи, полегшує виділення і розрідження мокротиння, має спазмолітичну, сечо- і вітрогінну, секретолітичну й протиблювотну дію. Застосовують для поліпшення апетиту й травлення, при атонії шлунку, метеоризмі, хронічному закрепі з кольками, проносі, спазмах шлунково-кишкового тракту, при захворюваннях верхніх дихальних шляхів (бронхіті, коклюші, кашлі), для підвищення лактації, регулювання менструацій, покращання смаку деяких ліків. Приймають у формі гарячого чаю. Якщо лікують дітей, то беруть 1 ч. л. (2-3 г) плодів, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 10 хв., підсолоджують цукром або медом і випивають впродовж дня. Для дорослих беруть у 2-3 рази більше.

При сольових діатезах та хронічних циститах беруть 2 ч. л. насіння, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 4 год. і п'ють по 30 мл за 20 хв. до їди 3-4 рази на день.

З плодів перегонкою з водяним паром одержують фенхельну олію. Призначають: дітям – по 2-3, дорослим – по 5-10 крапель на шматочку цукру, або у суміші з медом при болях у шлунково-кишковому тракті.

Із олії готують фенхельну воду, яку застосовують як відхаркувальний | і проносний засіб, але найчастіше призначають дітям при скупченні газів і болісних спазмах у шлунково-кишковому тракті. Дітям до 1 року дають по 1 ч. л. перед годуванням 3-4 рази на день; дорослим – по 1 ст. л. 3-6 разів на день.

Фенхель застосовують як пряну приправу. Свіжі корені та листя додають і до салатів, тушкованої риби, свинини. Зварені корені вживають у їжу. Бланшовані стебла їдять напіввідвареними або додають до салатів, м'ясних, капустяних супів та інших страв з риби та свинини, маринадів для овочів, при солінні капусти, огірків, динь, кавунів, лісних ягід. Приправляють соуси до страв з свинини, субпродуктів, холодної риби. Плоди і фенхельну олію застосовують при виготовленні кондитерських виробів і напоїв.

Чебрець плазкий (Thymus serpyllum L.)

Багаторічний, ароматичний півкущ з родини Губоцвіті або Ясноткові (Labialae або Lamiacea) з дерев'янистим коренем з тонкими мичками і червоно-бурими, біля основи злегка дерев'янистими розгалуженими стеблами висотою до 30 см. На численних гілочках сидять короткочерешкові дрібні, м'які, еліптичні, оберненояйцеподібні з численними залозками листки. Дрібні, рожеві або фіолетово-червоні двостатеві, двогубі квітки зібрані у волотисті суцвіття. Цвіте у червні-липні. Плід – ценобій з 4 горішків у чашечці. Горішки темно-бурі або коричневі (0,6-1 мм в довжину).

Поширення. Росте у соснових борах, лісах, на узліссях, по берегах сухих канав, горбах, схилах, ярах, серед чагарників у лісостеповій смузі України, Європейської частини, Сибіру і Забайкаллі.

Заготівля. Збирають і сушать траву у фазі цвітіння.

Хімічний склад. У сировині міститься ефірна олія (0,1-1 %), до складу якої входить тимол, ліналоол, пінен, фенол, цимол, карвакрол, терпінен, терпінеол, борнеол, цингіберен, а також гірка речовина серпілін, камедь, олеїнова і урсолова кислоти, флавоноїди, смола, жири, дубильні речовини, барвники та мінеральні речовини.

Інші види. Використовують чебрець Маршаллів (Th. marchallianus Willd.) і звичайний (Th. vulgaris L.), що містить до 2 % ефірної олії, в якій є до 60 % фенолів, в основному тимол.

Застосування. Ефірна олія, в основному тимол, має бактерицидну дію щодо патогенних коків та грибків, менш активна проти грам-негативних бактерій, згубно діє на стрічкових глистів і волосоглава. Виділяючись через легені, полегшує виділення і розріджує мокротиння. Проявляє також седативну, знеболювальну, антиспазматичну й протизапальну дію. Застосовують при хронічному бронхіті, пневмонії із слизистим мокротинням, особливо у період затихання процесу, емфіземі легенів, бронхіальній астмі, бронхоектазах, хронічному гастриті, спазмах і кольках у шлунку, виразковій хворобі шлунка й 12-палої кишки, метеоризмі, діареї, для упередження закрепу у грудних дітей, покращання апетиту й травлення, проти глистів, як протисудомний засіб (свіжа трава), при радикулітах, ішіасі, невритах, ревматизмі суглобів, як ранозагоювальний засіб. Готують настій трави у пропорції 15:200 і приймають по 1 ст. л. 2-3 рази на день, або 5 ч. л. заливають 1 склянкою окропу, настоюють 20 хв. і п'ють ковтками по 1-2 склянці на день. При радикулітах, ішіасі, попереково-крижовому невриті 20 г трави заливають 1 л окропу, нагрівають до кипіння і приймають гарячим по 0,5 склянки 4 рази на день.