Розділ «Тема 5. Лікарські рослини та сировина, які містять терпеноїди (ефірні олії та гіркоти)»

З трави виготовляють рідкий екстракт, який входить до складу пертусину (екстракт чебрецю – 12 г, бромід калію – 1 г, спирт – 5 г, цукровий сироп – 82 г). Приймають як відхаркувальний і пом'якшувальний засіб при бронхітах та інших захворюваннях дихальних шляхів, при коклюші – дорослі по 1 ст. л., діти – по 0,5-1 ч. або 1 десертній ложці 3 рази на день після їди. При тривалому застосуванні можливі явища бромізму: шкірні висипи, риніт, кон'юнктивіт, гастроентероколіт, загальна слабкість, атаксія, брадикардія тощо.

При нічному енурезі беруть 3 ч. л. трави, заливають 3 склянками окропу, нагрівають щоб випарувалась третина рідини, і приймають по 1 ч. л. 3-4 рази на день впродовж 5-6 тижнів, роблять перерву на 4 тижні і лікування повторюють.

У народній медицині ще застосовують як пото- і сечогінний засіб при запаленні нирок, сечового міхура, при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, невралгіях, паралічах, безсонні, гінекологічних захворюваннях. Беруть 10-15 г сировини, заливають 1 л окропу, настоюють 20 хв. і випивають впродовж дня, або 10 г заливають 100 мл окропу, кип'ятять до випаровування половини рідини й приймають по 1 ч. л. 3-4 рази на день. Готують і настій на молоці.

Порошок трави дають нюхати при непритомності. Ватку, змочену настоянкою трави, вкладають при болі зубів у дупло. Напаром трави роблять компреси на нариви, фурункули, пухлини, полощуть рот і горло при ангінах, стоматитах, гінгівітах. При ревматизмі, паралічах, невралгіях роблять припарки з трави на ураженні місця. Напаром 1 ст. л. квіток на 1 склянку окропу роблять промивання і примочки при запаленні очей. При ревматизмі суглобів і м'язів, екземах, нервових хворобах, висипах та інших захворюваннях шкіри, пов'язаних з обміном речовин, беруть 50 г трави, заливають відром окропу, настоюють у теплому місці 30 хв. і додають до ванни, наповненої водою. Таким настоєм роблять полоскання при ангіні, стоматитах, запаленні зіву, використовують для спринцювання. Теплі вичавки, які залишаються після приготування настою, прикладають до болісних місць. Використовують у дитячій практиці: беруть 50 г трави, заливають 5 л окропу настоюють 20 хв., додають до ванни, наповненої водою і в ній купають 2 рази на тиждень дітей, хворих на рахіт, скрофульози, порушення обміну речовин. Порошок трави використовують як присипку. Спиртову настоянку і відвар трави на соняшниковий олії втирають у болісні місця при радикулітах і паралічах. Застосування трави тривалий час може привести до пониження j функції щитовидної залози.

З трави Чебрецю звичайного (Th. vulgaris L) і Чебрецю плазкого (Th. serpyllum L.) одержують чебрецеву олію. З неї виділяють тимол, який має ан- тесептичні та протиглисні властивості. Призначають по 0,1 г 2-3 рази на день при проносах, метеоризмі, для зменшення бродіння у кишечнику, а 0,05-0,1 % розчином полощуть рот, зів, носоглотку. При анкілостомозі після відповідної підготовки хворого і прийому напередодні лікування проносного засобу ранком натщесерце дають тимол у таких добових дозах: 2-5 років – 0,2-0,5 г, 6-8 років – 0,6-0,8 г, 9-10 років – 1-1,2 г, 11-15 років – 1,2-2 г, 16-20 років – 2,5-3 г, 21-50 років – 4 г, старше 50 років – 3 г. Добові дози поділяють на 4 рівні частини і приймають з перервами 15-20 хв., а потім через 1,5 год. приймають сольовий проносний засіб. Курс лікування – 3 дні. У разі необхідності лікування повторюють через 2-3 тижні. При трихоцефальозі дорослим дають 0,75-1 г тимолу вранці натщесерце. Курс лікування – 5 днів. На 6-й день увечері призначають сольовий проносний засіб. Потім роблять перерву на 6 днів. Тимол протипоказаний при серцевій декомпенсації, захворюваннях нирок і печінки, виразковій хворобі шлунку й 12-палої кишки, при вагітності. Додають як консервант до деяких ліків. Входить до складу інгаліпту та інших готових ліків. Список Б.

Виготовляють тимолову олію, розчиняючи 1 г тимолу в 99 мл оливкової олії. Застосовують як антисептичний і злегка анестезуючий засіб для зменшення свербіння при захворюваннях шкіри.

Чебрецем обкурюють з метою дезинфекцїї та дератизації приміщення, а також дітей від переляку.

Траву використовують як пряну приправу. У вигляді порошку додають до овочевих і м'ясних супів, рибних і м'ясних страв, для ароматизації ковбас, соусів, сирів, желе, чаю, при маринуванні маслин, солінні та мочінні овочів.

Шавлія лікарська (Salvia officinalis L.)

Багаторічна напівкущова сіро-зелена густоопушена рослина з родини Губоцвіті або Ясноткові (Labialae або Lamiacea) з дерев'янистим густомочкуватим коренем, гіллястими стеблами висотою до 70 см і супротивними черешковими, довгастими або довгастояйцеподібними сірувато-зеленими на довгих черешках листками. Фіолетово-сині запашні квітки зібрані у 3-8 півмутовках і утворюють верхівкові суцвіття. Цвіте у червні-липні. Плід складається із 4-х горішків.

Поширення. Культивують на півдні Європейської частини, зростає в районах Середземномор'я.

Заготівля. Збирають і сушать листя: у рік посіву 1 раз восени, у наступні роки – 2-3 рази за вегетаційний період.

Інші види. Застосовують шавлію мускатну (S. sclarea L.).

Хімічний склад. У листі міститься ефірна олія (0,5-2,5 %), до складу якої входять цинеол (до 15 %), сальвіол (30-50 %), борнеол (8-14 %), смоли (5-6 %), дубильні речовини катехінової групи (4 %), туйон, камфора, танацетон, парацимол, сальфен, цендрен, пінен та інші терпени, а також сапоніни, вітамін PP і групи В, фітостерини з естрогенною дією, уваол, білки, крохмаль, камедь, гіркоти, мінеральні та інші речовини.

Застосування. Дубильні речовини шавлії обумовлюють в'яжучу, протизапальну та кровоспинну дію, ефірні олії та інші речовини – антисептичні властивості. Листя знижує секрецію потових залоз, дія наступає відносно швидко й досягає максимуму через 2 год. після прийому засобу. Особливо ефективно діє при нічному потінні у хворих на туберкульоз легенів. Крім того, після прийому препарату із шавлії пригнічується функція молочних залоз у годувальниць і впродовж декількох днів припиняється лактація. Застосовують як в'яжучий, антисептичний, сечо- і вітрогінний, відхаркувальний, тонізуючий і кровоспинний засіб. Призначають при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, зокрема при виразковій хворобі шлунку й 12-палої кишки, гастритах, проносах, метеоризмі, зниженому травленні, захворюваннях печінки, жовчного міхура, нирок, при клімаксі у жінок, як зміцнювальний засіб для центральної нервової системи, при атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, надмірних менструаціях, ядусі, охриплості голосу, застудних захворюваннях, грипі, туберкульозному вовчаку. Беруть 10 г листя, заливають 200 мл окропу, настоюють 30 хв. і приймають по 1 ст. л. через 2-3 год. впродовж дня 1-2 склянки. При нічному потінні п'ють настій у пропорції 15:200 по 0,5 склянки.

Застосовують при ангінах, стоматиті, флюсі, бронхітах, ларингітах, фарингітах, розпушуванні та кровоточивості ясен, геморої, гінекологічних захворюваннях. Беруть 5-20 г сировини, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 20 хв. і теплим настоєм роблять полоскання, спринцювання піхви, компреси на виразки, нариви, рани, що гнояться і довго не загоюються. При геморої беруть 2-3 ст. л. листя, заливають 0,5 склянкою окропу, настоюють 20 хв., напар вводять у пряму кишку і дають хворому полежати 30 хв. Так роблять щоденно впродовж тижня. Утримують від приймання спиртних напоїв і не допускають закрепів. При пітливості ніг роблять обмивання та ванночки з настоєм листя. Свіжим листям натирають почорнілі зуби, щоб вони стали білими, та ясна, щоб вони зміцнювались.

У народній медицині, крім того, застосовують 20 % настій при кровохарканнях, нервових нападах, тремтячому паралічі, запамороченнях, кашлі, висипах на шкірі, вживаючи по 1 ст. л. З рази на день. Свіжу траву застосовують зовнішньо при пухлинах. Для стимулювання діяльності центральної нервової системи і упередження передчасного старіння вживають екстракт квіток – 100 г заливають 800 мл спирту і 400 води, настоюють у закритій скляній посудині на сонці 40 днів і приймають по 1 ст. л. з водою вранці натщесерце впродовж тривалого часу.

Теплі (40 °С) мікроклізми з настоєм листя 10-15:200 роблять при простатитах – вводять у пряму кишку по 80-100 мл перед сном 10-15 раз.

Ванни з настоєм листя приймають при підгострих і хронічних поліартритах різної етіології, радикулітах, контрактурах після поліомієліту, парезах, ішіасі.

З косметичною метою застосовують при пористій шкірі, вугрових висипах, себорейних дерматитах: 1 ч. л. листя заливають 1 склянкою окропу кип'ятять 5 хв. і теплим настоєм роблять примочки або вмиваються.